Так напрягає цей період свят 14 лютого, 23 лютого та 8 березня.
В мене немає жодного бажання святкувати ці нібито свята. Якщо перше не дуже напрягає, бо коханої людини в мене нема, то два інших тхнуть совком та брехнею.

23 мене вітали. По правді я дякував лише з вічливості, але нічого святкового не відчував. Для більшості це просто привід випити. Впевнений, що мало хто зможе хоч якось розтлумачити, чому дєнь мужчін треба саме 23 відзначати.

Так само буде і восьмого березня. Особисто я привітаю лише тих жінок, яких буде нечемно не привітати. Тобто просто тих, кого зустріну або з ким буду розмовляти 8 березня. І вітання мої також будуть не від щирого серця, а так - щоб не образилися і не задавали додаткових тупих питань, чому це я не вітаю. Тобто просто не буду таким собі розумником.

Відверто жаль людей, які не хочуть думати і включати мозок, ставлячи фан на перше місце. Хоча це їх вибір, і я не є його часткою.

Думається, що 14 лютого я не святкую, бо нема з ким. Якщо б було навпаки, то я точно мав би святкувати це вигадане комерційне свято. Не знаю. Але з досвіду мого хорошого друга, який поділяє мою думку на ці свята, виходить, що треба вітати жінок на ці фантомні свята. Бо вони дуже ображаються і ніяким чином думати не хочуть. Факт подарунка 14 та 8 для них є вельми необхідною умовою уваги та кохання.

Хоча, можливо, певна кількість дівчат розуміє штучність цих свят, але, мабуть, дуже їм неприємно потрапити в ситауцію, коли всіх вітають казна з чим, а їх взагалі не вітають.

Я от 23 взагалі ніяк не чекав. Отримав я декілька привітань. Але з цього ніякого щастя не отримав, навіть навпаки. Тепер я в деякому сенсі забов'язаний привітати тих дівчат 8 березня.

Мда...