Нічний клуб

В своєму житті був у нічних клубах 4 рази, включаючи цей останній, про який зараз пишу:)
Якось не склалося в моєму житті з клубами. Але цього разу я вирішив піти, бо якось не вистачало мені розваг останнім часом. А тим паче мене запросив Віталій Богомолов, мій чудовий коллєга-студент з групи ТЛь:)І відмовлятися не було ніякого сенсу.

А тепер про мої враження від всього вечора і клубу "Молінарі".

Зустрілися ми біля "Мосту" о 19.00. Хлопці прийшли вчасно, а дівчата, як завжди, запізнилися:)Це є нормально. Хлопці - це Віталій, Діма Верба та я. А дівчата - це Юля Біленко та її подруга Катя.

Чекаючи на дівчат, ми несподівано зустріли Женю Слінько та його дівчину. Вони також гуляли цього вечора і вирішили долучитися до нашої компанії. Вони класно доповнили нашу компанію.

А план на вечір у нас був такий. Спочатку ми повинні були піти і десь випити, а потім вже їхати до клубу. Так ми і зробили. Після деяких вагань та обговорень ми вирішили піти у кафе-столову "Смак", що на вул. Московській.

Час, що ми провели в тому кафе, був найприємнішим для мене за весь вечір. Ми дійсно добре випили, поговорили, посміялися. Перший раз в своєму житті нахабно пив горілку з пивом. Зранку я відчув всі "переваги" такого вживання алкоголю:)

Потім ми їхали в маршрутці до клуба. Там теж класно посміялися. Голосно розмовляли на всю маршрутку, але ніхто зауваження нам не зробив. Мабуть, пристойно і "в рамках" себе вели.

Женя з дівчиною в клуб з нами йти не захотіли. Тому ми лише вп'ятьох пішли туди. Але спочатку ми ще зайшли в "Сільпо" і купили там "пального", а потім випили все це біля "Насосної фекальної станції", і там же обговорили болючі питання сьогодення:)

Нарешті десь о 12 ночі ми дісталися клубу "Молінарі". Вхід коштував або 80 гривень з видачею "в навантаження" спеціальної клубної валюти "Молінарікі", яку можна було витратити в барі клуба, або 40 гривень без неї.

Вже в невеликій черзі за квитком почалися приємні несподіванки для мене. Я зустрів там Катю Костенко. А в неї дізнався, що там також були мої старі знайомі з фігурного катання. Тобто я ще зустрів Діму Ігнатенко, Віталія Сазонця та Сергія Кульбача. Погано, що з Катею не було її партнера і мого, мабуть, найліпшого друга з мого минулого життя фігуриста Румалона-Ромчика . Наступного разу обов'язково знайду час для зустрічі з ним.

Зайшли спокійно і почали одразу танцювати. Поки я був так достатньо п'яний, то танцювати було прикольно. Мене вистачило буквально на 2 години. І ще одну я по інерції відстрибав на танцполі. Нормальна людина не може під ту музику 5 годин танцювати. Хоча якщо б мені поставили те, що я слухаю, я би, певно, зміг би.

Що тут можна сказати? Нічний клуб - це особисто для мене такий собі шматочок гівна. Відчуваю себе там як в зоопарку. Розмовляти там практично не можна, а тому все падає до тваринних інстинктів мови тіла. От і бачиш, як хлопці обходять дівчат. А потім далі все відомо: секс, можливо якесь дуже невеличке продовження у вигляді пару побачень, і все закінчується тим, що життя - це не клуб-зоопарк, і тут мовою тіла не обійтися. А частіше виявляється, що на більше "клаббєри" не здатні. І це об'єктивно.

Кажуть, що є кращі клуби за "Молінарі". Можливо. Але на кращі в мене не вистачає грошей. Але я зроблю все можливе для того, щоб я зміг робити те, що я хочу.

Отже, резюме таке. Дуже дякую хлопцям і дівчатам, з котрими зустрілися того вечора. Все було просто чудово. І я з великим задоволенням ще раз так само відпочину з вами, але без нічного клубу. Для мене це лайно, яке сушить мій мозок. Я зробив ще раз свої висновки з цього. Можна сказати, що провів маленьке дослідження:)

Чудовий був вечір:) Записав собі в актив:)

ПМ. Звичайно, що ті думки це моє особисте бачення, яке, як завжди, може кардинально відрізнятися від дійсності. Тому критика заохочується, якщо хтось, знову ж таки, читає:)

Читати далі...