Крим 2009 (Зимовий похід)

З 24 грудня по 28 я перебував в зимовому поході в Крим.
Трохи про це нижче.

Ще в листопаді від Сергія Борисевича отримав таке цікаве запрошення піти перед Новим Роком на пару днів у Крим. Звісно, що я погодився, хоча спочатку не дуже зрозумів на скільке таке взагалі можливо. Виявилося, що це можливо дуже льогко.

Пішло нас п’ятеро:
1. Ігор Веселов
2. Сергій Борисевич
3. Геннадій Брез
4. Олександр Телерман
5. І власне я:)

Окремо скажу, що шкода, що не пішов мій брат Дмитро, який перед цим хворів і не до кінця одужав. З ним було б ще краще. Але нічого ще наздожене.

Тепер власне про сам похід. Ми пішли на Чатир-Даг. Це такий платоподібний гірський масив у Головній гряді Кримських гір. План був такий, щоб піднятися спочатку на нижнє плато і відвідати пару печер, що утворилися в карстових воронках, яких та дуже багато. А потім, наступного дня піднятися на пік Чатир-Дага - "Еклізі-Бурун", і тільки після цього спуститися вниз.

Все ми зробили крім підняття Еклізі-Бурун. Якось не склалося. Але все інше вдалося. Ми і печеру відвідали горизонтальну. Хоча хотілося б і вертикальну знайти і туди спуститися (спорядження для цього було). Нічого наступного разу і таке зробимо.

Взагалі нам дуже пощастило з погодою. Було дуже тепло. Лише на плато дуже сильний вітер був. І дощ нас там накрив. Але ми ж не цукрові, а тому і не розтанули:)

Ось до речі фотоальбом на Пікасі:


Читати далі...

Нотатки з Криму. Підсумки.

Насправді, я дуже помилився у своїх судженнях на рахунок людей, з ким відпочивав на травневі свята. Одразу тут хочеться зробити висновок, що так поспішно як я судити про людей не можна. Завжди потрібен час на знайомство з людиною та формування думки про неї.

Спочатку дійсно враження від компанії були не дуже. Але потім стало зрозуміло, що люди - це люди. І потрібно поважати всіх, бо всі ми різні. Саме це і є запорукою цікавого життя у взаємодії різних, а часом антагоністичних, характерів.

Можу сказати, що в кінці подорожі я можу назвати лише 2-3 імені, з якими мені не хотілося б проводити час в майбутньому. Виявилося, що так або інакше, більшість в нашій компанії були перед усім особистостями. Тобто людьми, що мають свої "фішки", свої особливості характеру і вдачі, що і робить з просто людини "особистість".

Читати далі...

Нотатки з Криму 2009. 3 день.

Я дуже помилився вчора про людей, що оточують мене в подорожі. І я відверто дуже радий визнати свою помилку:)
Справа в тому, що сьогодні цілий день йшов дощ. Тому ми залишилися в таборі і тільки спали та розмовляли.
Табор, де ми стоїм, дуже класний, тому що там є дуже багато дров. Але проблема в тому, що до води дуже важко дістатися. Джерело води знаходиться внизу гори, де ми зупинилися. Стежка для спуску після дощу стала дуже слизькою в деяких місцях. Але нам об 11 вечора стало зрозуміло, що не вистачає нам води на завтра і треба за нею йти. І ми пішли. Я, Дмитро і Єгор. Як раз імла опустилася і було дуже темно. Я не захотів спускатися, коли зрозумів, з чим треба зіткнутися. І Дмитро мене підтримав. А от Єгор мене здивував. Він сказав, що все одно треба йти, і пішов. Тоді ми не мали іншого виходу як піти за ним. Це було реально небезпечно для життя. Але ми пройшли. Якщо б Єгор не пішов, ми б також не пішли б. Як повернулися, то висказали своє фе Єгору, бо ми дуже ризикували. Зараз все нормально.
Подорож продовжується:)



Читати далі...

Нотатки з Криму 2009. 2 день.

Щось сьогодні день 2, і я трохи зірвався ввечері. Дуже некомфортно себе відчуваю. Реально з 15 людей в нашій бригаді Людьми з Великої Літери можу назвати лише свого брата, Іру та Гену. Це люди, які мені цікаві. Всі інші лише масовка, яка постійно п'є, лається і пишається цими чеснотами. Ненавиджу.

В цілому день пройшов дуже цікаво. Ми дуже багато пройшли, в мене ниють плечі від рюкзаку. Багато в чому ми завдячуємо такому розвитку подій нашому провіднику, який перший раз йде цим маршрутом. Ми пару разів не знали куди йти, несподівано потрапляли на річку, яку потрібно було переходити вброд, робили непотрібні хуки. В кінці кінців це дуже виснажило всіх, але тепер відчуваєш гордість за свої звершення:)

Протягом всього дня деякі хлопці навмисно намагалися напитися якнайсильніше. Тепер ввечері, коли протверезіли, розповідають про це всім з великою гордістю:)

Важкувато мені під це підлаштовуватися. Бо я явно інший. І іноді мене дуже напрягає отакє от опускання до рівня більшості.

Окремого слова заслуговують дівчата. Більшість з них п'ять, курять, лаяться матом не гірше за хлопців. Важкувато на когось реально звернути увагу.

Мені немає з ким поговорити. Я читаю, цікавлюсь новинами, аналізую, думаю, намагаюся працювати над вдосконаленням себе. Одним словам я тупо ботан. Теми розмов тут про гулянки і випивку, а я тут взагалі профан.

Зараз мені здається, що розум іноді сильно заважає.

Далі буде... Пройшло лише 2 дні:)
Читати далі...

Нотатки з Криму 2009. 1 день.

Сьогодні перший день в поході:)
Відчуваю себе дуже не комфортно. Бо люди дуже багато п'ють. Для мене це напряжно.
В поїзді все було нормально. Класно поспілкувалися з хлопцями. Гена до речі приємна людина. Не дебіл. Це точно.
Єдина проблема була в тому, що по приїзді до Бахчисараю ми пішли на місце стоянки. Але десь за 1 км до неї зупинив нас Мерседес і місцеві вводити хотіли мзду за те, щоб коні нас пропустили. Не знаю, як там все владнали, але ми десь годину тупо чекали на те, щоб далі піти. Не сподобалося це.
Важкувато почуваюся у новій кампанії. Вимушено мовчу і слухаю. Намагаюся знайти свою нішу. Це трохи важко. Тут головне бути смішним і easygoing. Тобто дуже далеким від самоконтролю.
Все тут здається не моє. Тому це і цікаво. Подивимося що буде далі:)



Читати далі...

День Народження Дмитра 2009

Вчора мій брат отримав свої привітання з Днем Народження! І я вітаю його тут з 20-річчям:)

Я і мій брат Дмитро.

Цього року Дмитро вирішив відсвяткувати ДН на природі з друзями. Ми поїхали до Новомосковська, де нас чекав Влад, одногрупник Дмитра. Там ми пішли до лісопаркової зони, де планували підсмажити шашлики, привітати мого брата, відпочити та взагалі класно провести час.

Думаю, це вдалося. До речі, Дмитро запросив на ДН Влада, Кастена, Іллю, Сашка Шипко, свою дівчину Сашу, Анса, ну і звісно, мене:) Кастен, щоправда, під’їхав трохи згодом, а поверталися ми всі разом.

Як завжди мама наготували наче й небагато, але все одно ми все не з’їли. Торт поїхав з нами додому:) Все інше було прийнято на "УРА", особливо піцца мамина всім сподобалася.

Пили ми шампанське, горілку та пиво. Здавалося б, що мішати не можна, але ми пили небагато і при цьому багато їли. Тому ніхто п’яним не був:)

Коли ми від’їжджали від Нового Центру стався кумедний епізод. Ми вже всі сіли в маршрутку і почали їхати. Аж раптом Дмитро питається:"А де моя сумка?". Всі подивилися, але сумки з майже всім провіантом не було. Я одразу впав у ступор, але Дмитро не розгубився. Він зупиняє маршрутку, каже водію, щоб той почекав, і біжить як Форрест Гамп до Нового Центру за сумкою. Прибіг приблизно через 1.5 хвилини назад вже з сумкою, ну дуже швидко повернувся:) Ми навіть почали жартувати, що він ледь до олімпійського рекорду не добіг, тому що на повороті трохи забарився:) А насправді нам дуже пощастило, що ми лише метрів 500 від’їхали.


Виявилося, що Дмитро поставив сумку на лавку, де ми всі залишили наші сумки, і пішов за квитками. А потім, коли вертався, одразу попрямував у маршрутку. Всі ж інші і я взяли свої сумки і сіли в маршрутку:) А про сумку Дмитра я забув, завтикав, і вона залишилася стояти там:(

Далі трохи фоток з мого смарта. Потім ще додам.



Читати далі...

Майбутні подорожі

В кінці цього літа я планував поїхати в Канаду до свого друга Джеффа. Але скоріш за все в мене не буде грошей навіть на квиток туди і назад. Тому все це відміняється.

Наступної зими я планував поїхати кататися на лижах у Швейцарію. З огляду на теперішній стан справ, це більш менш реально.

Але ще десь рік з гаком тому я, Джефф, Катя, Ден та інші мріяли про те, щоб поїхати на Олімпіаду у Ванкувер на фігурне катання. От в мене і з'явилася ідея поїхати краще до Ванкувера:)

Треба це перетерти з усіма:) Думаю, що повинні погодитися:)
Читати далі...