Чому я не люблю квартиру в Нікополі.

Так от чому це я ненавиджу квартиру в Нікополі.
Тут постійно смердить.
Квартира знаходиться на першому поверсі.
На вікнах немає решіток.
Попід вікнами постійно ходять люди.
Тут немає пральної машини, тазика та місця, де можна б було просушити одяг після прання.
Ремонт зроблено на тяп ляп.
Особливо дратують маленькі ванна та туалет, де стіни зашили в пластик, щоб простору було"дуже багато".
Немає дошки для прасування, хоча праска є.
Моє ліжко на пружинах, тому спати не дуже зручно.
Я не задоволений сусідом.

Читати далі...

Депресія

На мене іноді находять такі собі хвилинки депресії. Це не часто, але буває. Краще про це написати.

Сьогодні дуже важко. Наче в цей день я більш менш окреслив свої перспективи на наступні 2 місяці. Вони виглядають дуже непогано. Якщо все буде так, як я планую, то мої мрії стануть ще ближчими.
Здавалося б, що все нічого так. Все йде по плану. Крім одного - я сам.
Це найбільша проблема для мене. Мені майже ні з ким поділитися своїми здобутками і планами. Я розповідаю про це родині, але так лише махають головою і кажуть, що я молодець. Є ще брат. Але він все далі і далі від мене, що є нормальним для життя, але важким для мене.
Сьогодні я мав піти на зустріч людей, що ходили разом в похід. Але не пішов через те, що мені не подобається пити пиво просто неба, мені не подобається бачити, як люди тупо напиваються, в мене серце кров'ю заливається, коли я бачу дівчат з сигаретами в одній руці і з Revo або King's Bridge в іншій. Коли ви бачите мене в такій компанії, то я там опинився вимушено. Я як і всі хочу спілкування і певних розваг. Але то не те. Я з радістю пригадую наші вечірки у Каті з Деном. Отам був я. Там мені подобалося.
Я заздрю свому брату, бо він якось не звертає на все це уваги. Іноді я заздрю навіть тим, хто не думає і хаває все, що показує телевізор. Хоча цим овочам, які не живуть, а животіють, пряма дорога до вимирання. Але вони радіють з того, що красиво себе вбивають. Я намагаюся не вбивати себе, але це накладає на мене певні принципі і правила. Дуже мало людей з мого оточення такі самі.
Треба міняти середовище. Шукати інше. Але я не знаю, що тут робити. І головне тут те, що мені потрібне спілкування насамперед з дівчатами. А я туплю і не знаю, де це шукати. В @ мені некомфортно, огидно і нецікаво. Хоча якось треба буде зайти туди. Може є там цікаві стажери чи нові мембери.
Компанія з середовища мого брата також чимось цікава. Але це для мене лише розширення мого світогляду і не більше. Так, щоб там було дуже цікаво не скажу. План такий - спочатку напиваємося, а потім співаємо одні і тіж самі пісні. Більш нічого. Це мені нагадує ще 1 і 2 курс, коли я з друзями і з братом сиділи у Кастена у дворі. Це непогано, але це вже пройдений етап. Я не хочу назад у майбутнє.

Трохи легше стало після написаного:)

Читати далі...

Дежавю

Здається мені, що нічого в мене не виходить. Знову наступаю на вже знайомі мені граблі...

Так хочеться, щоб все вийшло. Але відчуваю, що відстань не зменшується. І не бачу перспектив. Тобто я щось намагаюсь, а відповідної реакції не відчуваю. Тому і сам якось зупиняюся і входжу в ступор.

Хочу продовження і розвитку, а їх немає. Чому? Чому? Чому?

Давно вже не було в мене такого настрою і таких думок. Хочеться здатися. Але це не за моїми правилами.

Добре, ще побарахтаємося трохи. Може зіб'ю вершки з молока, як та жаба, що не втонула в молоці завдяки цьому:)

Сподіваюся на краще:)

Читати далі...