Пам’ятай про Крути

Зображення клікабельне.




Читати далі...

Голодомор

Сьогодні День пам’яті за тими, хто безневинно загинув у Голодоморі 1932-1933. В моїй родині про це почали згадувати лише після 2005 року, тобто після того як Ющенко підняв цю проблему на загальнонаціональний рівень. І я почав розпитувати про ці події у рідних.

На жаль, лише мій дідусь, мамин тато, залишився на цей час живий. Але з нього важко витягнути бодай якусь інформацію про ці події, бо в часи Голодомору його як сироту забрали до дєтдому, а після навчання в училищі він опинився в армії, а саме у НКВС. Таких як він там любили рекрутувати, бо знали, що мій дід буде вірно служити, адже крім армії в нього нічого нема. Потім він ще й замполітом був і політінформації читав. Все це зробило з мого діда, етнічного українця з села на Дніпропетровщині, просто чудового пса системи. Думаю, що таких ще багато є.
Так от про Голодомор він спочатку мені казав ту саму ахінєю, що несуть всі комуністи та українофоби з РФ. Але зараз під впливом інформації з зомбоящика, моїх розмов з ним та фільмів про Голодомор він здається почав розуміти всю суть тієї проблеми. Але йому важко визнати те, що він служив катам. І я його з рештою розумію. Що я можу вимагати від людини, якій 90 років, і вона ледь не у 4 рази старша за мене?

Але ось якось на якесь сімейне день народження до нас завітали родичі з дідового села, з якими він практично ніколи не підтримував зв’язок. І мені дещо вдалося дізнатися від них. Так ось, як мені розповіли, від голоду в діда загинула його мама та два старших брати.

Сиротою дід в мене спочатку був наполовину. Бо батько його помер після громадянської війни, а мама створила нову сім’ю, де діда мого не прийняли. Натомість його забрав до себе його дід-куркуль, де він жив і працював до того, як діда не розкуркулили, а мого діда тоді забрали у дєтдом.

Про Голодомор ще розказувала мені моя тітка. Їй розповідала моя бабуся, що Голодомор дійсно був і як людина рискали по полях в пошуках бодай чогось їстівного. Але більш нічого вона не знає.

Сьогодні, як і рік тому, вдома ми запалили свічки на знак пам’яті.

Читати далі...

Календар від Pekelnyi_bulba

Купив собі нещодавно два таких календарі. Один купив додому, а інший дідусеві.

Що тут можна сказати. Коли я вперше побачив ці календарі, то одразу й замовив. Бо вже давно я слідкую за творчістю pekelnyi_bulba, і вона мені дуже подобається. Хоча спочатку мене дратувало те, що автор багато матюкається. Але потім я зрозумів, що це неважливо. Бо в нього просто талант створювати малюнки на козацьку і взагалі історичну тематику. А головне бачите в людях позитив. А тут позитив незаперечний.
Ось фото календаря у мене вдома.

Також хочу нагадати, що календар можна замовити тут. Купляйте, бо це хороша людина. Свій до свого по своє.

Читати далі...

:: Хто зітре брудні плями з Європейського сонця

Актуальна стаття для тих, хто хоче жити, бажає кращого життя своїм нащадкам і думає про майбутнє.
:: Хто зітре брудні плями з Європейського сонця




Читати далі...

Євробачення 2009

Хоча сам конкурс є дуже посереднім з огляду на якість учасників і рівень мистецтва, але ігнорувати його популярність серед люмпенів не можна. Тому я напишу пару слів про свої враження.

Почнемо з менш важливого, а потім перейдемо до переможця. Взагалі спочатку мені сподобалися такі країни Ісландія, Греція, Норвегія, Росія (Хоча виступ гівно, але українською співала частину. А це за душу бере). Також сподобалась Молдова за етнічну постановку.
Багато конкурсантів не сподобалося, бо співали "поганою" англійською. Мені, як людині, яка знається трохи на англійській мові, одразу сильно ріже вуха, коли чую неякісну вимову англійської. І тому всі такі виступи одразу підпадають у категорію "гівно", бо звучать неорганічно.
Не сподобалися всілякі фріки типу Сербії. Ненавиджу такі виступи.
Ну, а тепер те, що сподобалося.
Я насправді дивився все уривками. І виступ переможця побачив лише у його виході "на біс". Тому моїм фаворитом була Ісландія, яку я вподобав, коли уривками продивлявся перший полу-фінал. Класно вона співає. Дуже органічна, красива і талановита дівчина.

Другим мені вже під час фіналу сподобався грек. Класно від співав. Дуже відверто стрибав. Особливо сподобалася сама постановка номеру. Там була класна хореографія, цікава ідея з рухомою і магнітною доріжкою, та й сам співак круто рухався на сцені. Одним словом, він повністю поєднався з піснею і сценою.

Про Росію скажу, що приємно, що за них виступала українка. Виступ не дуже. Такі не виграють на цьому конкурсі. Але мені сподобалося, що пісня про маму, що там є українській приспів, і взагалі її виступ був наповнений Україною. Приємно.

А тепер про переможця. Я просто кайфую з того, що це білорус. Молодець. Взагалі співає він погано. Вокальні дані в нього дуже посередні. Але пісня "FairyTale" була максимально відвертою. Він співав її нібито розказує про себе, з жестами та емоціями. Оце і зіграло вирішальну роль. Йому просто повірили. Також сподобалася підтанцьовка. Вона в нього така невимушена. На бекграунді пацани тупо біса гонять і просто радіють життю. І на хлопака приємно дивитися. Він дуже схожий на "self-made man", що не може не викликати в мене повагу. Так тримати. І біс з ним, що це Норвегія. Він білорус. Кров змінити не можна:)


Читати далі...

Нотатки з Криму 2009. 2 день.

Щось сьогодні день 2, і я трохи зірвався ввечері. Дуже некомфортно себе відчуваю. Реально з 15 людей в нашій бригаді Людьми з Великої Літери можу назвати лише свого брата, Іру та Гену. Це люди, які мені цікаві. Всі інші лише масовка, яка постійно п'є, лається і пишається цими чеснотами. Ненавиджу.

В цілому день пройшов дуже цікаво. Ми дуже багато пройшли, в мене ниють плечі від рюкзаку. Багато в чому ми завдячуємо такому розвитку подій нашому провіднику, який перший раз йде цим маршрутом. Ми пару разів не знали куди йти, несподівано потрапляли на річку, яку потрібно було переходити вброд, робили непотрібні хуки. В кінці кінців це дуже виснажило всіх, але тепер відчуваєш гордість за свої звершення:)

Протягом всього дня деякі хлопці навмисно намагалися напитися якнайсильніше. Тепер ввечері, коли протверезіли, розповідають про це всім з великою гордістю:)

Важкувато мені під це підлаштовуватися. Бо я явно інший. І іноді мене дуже напрягає отакє от опускання до рівня більшості.

Окремого слова заслуговують дівчата. Більшість з них п'ять, курять, лаяться матом не гірше за хлопців. Важкувато на когось реально звернути увагу.

Мені немає з ким поговорити. Я читаю, цікавлюсь новинами, аналізую, думаю, намагаюся працювати над вдосконаленням себе. Одним словам я тупо ботан. Теми розмов тут про гулянки і випивку, а я тут взагалі профан.

Зараз мені здається, що розум іноді сильно заважає.

Далі буде... Пройшло лише 2 дні:)
Читати далі...

Максим Чайка

Важко на серці, коли пишеш про таке...

17 квітня 2009 року у Страсну П’ятницю було вбито Максима Чайку, активіста організації "Січ", футбольного фаната ФК "Чорноморець" і взагалі відомого діяча націоналістичного руху Одеси.

Вбили його дегенерати з руху "Антіфа", підтримувані про-московськими силами Одеси.

Тут чітко і зрозуміло з фото написано про подробиці, і також обґрунтовано, чому це саме вбивство.

Ось відео в пам'ять про Макса...


Хай земля тобі буде пухом...

ПМ. Також пропоную подивитися відео не для слабких нервами, як б’ють українців ті самі про-московські сили.




Читати далі...

Українці з Криму в Омській області

Російській НТВ показав сюжет про переселенців з Криму в Омській області. Хай тепер самі спробують сказати, що Крим споконвічна "расссійская терріторія":)
(Сюжет рос. мовою)

Читати далі...

Неукраїнські "Динамо" та "Шахтар"

От вийшли обидві українські клуби "Шахтар" та "Динамо" у півфінал кубка УЄФА, де розіграють разом путівку у фінал. Це просто супер! І я страшно задовволений.

Але є тут свої але...

Я одразу вирішив проаналізувати склади команд на етнічних українців. Саме ЕТНІЧНИХ, а не за громадянством, бо для мене, так званої, "політичної нації" не існує.

Так от склад "Динамо":

Динамо: Богуш, Бетао, Саблич, Юссуф (Несмачный, 81), Эль Каддури, Еременко, Вукоевич, Алиев, Нинкович (Гиоане, 83), Бангура (Корреа, 69), Милевский

Формально з українським паспортом троє - це Богуш, Алієв та Мілевський. Але Алієв - русскій, а Мілевський - бялорус. Тому наче тільки Богуш українець.

Звернемо увагу на Єрьоменко. Це натуралізований тіпа фінн. Але прізвище його видає на 100 км попереду. Це українець. Отже у "Динамо" вийшло 2 українці в основі та ще один Несмачний з’явився на заміну.

Тепер склад "Шахтаря":
Шахтер: Пятов, Срна, Чигринский, Кучер, Рац, Хюбшман, Дуляй (Гай, 45), Илсиньо (Виллиан, 55), Фернандиньо (Левандовски, 75), Жадсон, Адриано

Тут трохи простіше. Три українця вийшло в основі - це Пятов, Чигринський та Кучер. І ще Гай вийшов на заміну.

От і видно тепер, кому надають перевагу у найвідповідальніших матчах "наші" іноземні тренери "Шахтаря" і "Динамо". Хоча на лаві запасних і у тих і у інших сидять непогані українці.

Читати далі...

Справжня територія України

Територія України: сучасна+етнічні землі. Дивимося малюнок і назавжди запам’ятовуємо, як повинна виглядати Ненька наша:)

Малюнок клікабельний.

Читати далі...

Кого можна вважати українцем?

Давно вже думав про це. І от сьогодні одна людина дуже стисло і зрозуміло висловилася по темі. Підтримую це цілком і повністю...


Тут все просто: представник нації може бути або етнічним, або асимільованим, але для того, щоб бути асимільованим він та його батьки повинні належати до тієї ж раси і, відповідно, мати споріднену культуру.

Тобто, якщо в Івана обидва батьки - українці - то він українець.

Якщо ж в Івана один з батьків - українець, а інший - білорус, поляк, росіянин, німець, фін, абощо і Іван асимільований - знає мову, культуру, і вважає себе українцем - то він українець.

Решта - ні.

Все дуже просто:)

ПМ. На фото не-українець. А тому політична нація йде на ...(Думаю, що зрозуміло куди)

Читати далі...

Бойові традиції аріїв

Нарешті дочитав книгу Олексія Мандзяка «БОЙОВІ ТРАДИЦІЇ АРІЇВ». Дуже сподобалося, бо знайшов в ній багато відповідей на цікаві для мене питання. Зверну увагу на те, що автор використовує дуже багато прикладів та порівнянь традицій українців з традиціями інших слов’янських народів та навіть народів Азії, Африки та Америки. Тому хочу написати резюме прочитаного.

Почну з того, що рік тому, коли тільки почав займатися боксом, з’явилися в мене думки про бойові традиції мого народу, моєї нації. Потім натрапив на ось цю книгу. Там, як виявилося, написано дуже багато цікавого і нового для мене. Особливо запам’яталося те, що українці теж мають глибокі коріння бойового мистецтва, про яке в школі не розповідають, на жаль:( Діти чують лише багато про східні бойові мистецтва, що широко розрекламовані у ЗМІ, а про СВОЄ ніхто і слова не розкаже. Треба це виправляти на власному прикладі.

Отже, що нового я для себе взяв з кожного розділу книги:

1. Українські бойові танці
Тут почув багато нового про українські традиції танцю взагалі та про безвідривний зв’язок між танцем і боєм. В принципі будь-який поєдинок починається з розминки. От і раніше танець був розминкою до бою, а також засобом відпрацювання певних елементів бою у формі танцю.

На боксі тренер під "бою з тінню" часто наголошує про те що треба танцювати в бою. Раніше це не дуже розумів. Але потім швидко збагнув це. Навіть на відео, де тренується Великий Рой Джонс мл., видно як він каже собі під ніс: "Dance, mother fucker, dance!". Я думаю коментарі зайві.

2. Кулачний бій.
Тут було повно відкриттів для мене. Дізнався про різні види кулачних боїв. А також про системи підготовки до них.

Після цього почав поважати футбольних хуліганів, що деруться навкулачки "лава на лаву". Це дійсно традиційні забавки, і не має там нічого поганого. При чому вони користуються давніми правилами, що майже виключають можливість вбивства кого-небудь з супротивників.

3. Українська народна боротьба
Тут так само як і про кулачний бій. Ніколи до цього в Україні не чув про традиції національної боротьби. Ганьба!

Дуже тут запам’яталися маленькі жартівливі розповіді про бої в давнину, просто описи атмосфери проведення поєдинків та інше.

4. Паличний бій
Якось я ще в дитинстві дивився програму по ТБ про східні бойові мистецтва. І там показували якраз паличний бій, де палки були у вигляді самурайських мечів, а самі учасники бою одягали спеціальні захисні обладунки. От тоді я думав про те, чому в нас такого немає.

Бачте, у книзі я знайшов те, про що думав. Все ми маємо. І такі традиції були. Якось же вчилися козаки шаблею володіти. Звичайно, що паличний бій і є тією чудовою альтернативою для тренування.

5. Карпатський топірець
Ну, а тут взагалі для мене "хвантастика" почалася. Знав я щось про Карпати, що там гуцули живуть, що там говірка специфічна, що гори там і все. А от про карпатський топірець чи, як його називають, бартку, і про володіння ним не знав.

Тепер знаю і про такі традиції. Особливо запам’яталася традиція відрубування дівочих кос на весілля, коли парубок і майбутній чоловік повинен не просто їх одрубати, а зробити це кидком бартки. Володіння барткою було, звісно, певним показником зрілості чоловіка. І це правильно.

6. Способи випробовування і демонстрування ударів в українських бойових мистецтвах
Дійсно, крім того, що ти вмієш щось робити, треба вміти якось демонструвати це іншим.

Найбільш я запам’ятав розповідь про показовий номер, що його демонстрували кубанські козаки періоду національно-визвольних змагань 1917-1921. Як досконало вони володіли шаблею! Просто не віриться що таке можливо. Цікаво, що з тієї розповіді, найкращим в тому загоні кубанських козаків був їх сотник. Він там просто фокуси показував, на кшталт рубання груш, поставлених на голови козаків, їдучи на коні і на швидкості. Звісно, що при цьому ніхто не постраждав крім груш.

7. Мистецтво ухилення від метальної зброї українській традиції
В цьому розділі дізнався про народні техніки навчання мистецтву ухилення. Раніше ухилення бачив лише у фільмі "Небезпечна Зброя" з Мелом Гібсоном та Джетом Лі. Так отам Джет Лі в одному епізоді демонструє ухилення від кулі. Коли я це побачив вперше, то думав, що це у фільмі придумали для ефектності. Але зараз я точно знаю, що таке можна реально зробити.

Є вже давно пророблені техніки підготовки та оволодіння такими навичками. Все дуже просто. Або треба стояти на місці і дати супротивнику точно прицілитися, а потім швидко відійти з "місця смерті". Або потрібно рухатися хаотично маятником, збиваючи опонента з пантелику. На додачу можна ще визначати напрям польоту кулі, стріли, ножа та іншого за позицією ніг, рук, голови та корпусу стріляючого. Це дуже тонке мистецтво і осягнути його можна лише у наполегливих щоденних тренуваннях протягом років.

8. Вірування про землю та українські змагально-бойові мистецтва.
Наскільки в давнину поважали землю! Козаки брали та загортали у хустку шматок рідної землі, або набивали чоботи і шапки рідною землею, коли вирушали у далекий похід. Вони вірили, що їм нічого не загрожує, якщо рідна земля з ними.

Також багато було народних обрядів було пов’язано з землею: це і прикладення землі з-під церкви до місця на тілі, що болить, збирання землі матір’ю від сліду босої ноги сина в хустину перед його походом у військо і ще багато інших обрядів.

9. Місце і роль жінки в бойовій і воїнській культурі українців
По-чесному, в цьому розділі вперше в своєму житті дізнався про українських жінок, про традиційні взаємовідносини чоловіка і жінки в родині, зрозумів, що має робити жінка, а що маю робити я. Також дуже цікаво розповідалося про "українських амазонок", про тих жінок, що з огляду на обставини, копіювали чоловіків. Але копія - не оригінал. Тому треба робити все для, того, щоб жінка була жінкою. Це обов’ячзок чоловіків.

Найбільше запам’ятав на скільки сакральне ставлення до жінок було в українців. Наприклад, вважалося, якщо прокляне тебе мати, то ніхто вже не допоможе, навіть Бог безсилий. Потім зброю чоловіки лише з рук жінок брали.

Класне прислів’я звідси:"Чоловік у домі голова, а жінка - душа, жінка за три кути хату тримає, а чоловік - за один". Цим все сказано. Ще раз переконався в тому, що нафіга нам той бісів фемінізм. Фтопку його!

Слава Українській Жінці!

10. Тренувальні пісні у практиці українських бойових мистецтв
Тут небагато нового дізнався. Звісно, що пісня давно вже грає важливу роль у підтримці настрою, у бойового духу в будь-якій армії світу.

Мене здивувало те, як проходили заняття фізичними вправами під пісню. Тобто, коли, наприклад, підтягуєшся на жердині чи відштовхуєшся від підлоги треба співати. Здавалося б, що таким чином ти збиваєш дихання і робити вправу важче. Але все не так просто. Дихання не збивається, бо поступово підлаштовуєш ритм виконання вправи під ритм пісні. Так звичайно важче, але це не критично. Таке виконання вправ дає можливість тренувати змінну витривалість. Це дуже важливо для бою, бо там хаос і треба бути витривалим саме до хаотичних навантажень.

11. Алкоголь в українських бойових мистецтвах
Ну, дуже класно тут описано про алкоголь в традиціях. Раніше я ніяк не міг зрозуміти того, що кажуть, що в нас завжди багато пили, бо бачив до чого всі ці розповіді приводили - люди в черговий раз напивалися, як останні п’янчуги.

В книзі ж чорним по білому написано чому багато пили, навіщо багато пили і як це сприймалося у суспільстві. Також класно написано про застосування алкоголю в повсякденному житті, в тренуваннях та в бою. Раджу всім ознайомитися з цим розділом.

Цікаво, що на той час п’яниць дуже не любили, і то був сором для всієї родини, якщо хтось був в домі п’яницею. Хоча дійсно пили багато і часто. Ті, хто не вмів пити, однозначно піддавалися осуду серед людей.

Ну от і все, що хотів написати. Є там ще розділ про молитву. Але там все зрозуміло. Чекаю на коментарі, якщо комусь сподобалося або не сподобалося:)

ПМ. Почав читати Т.КУН "Структура научных революций". Читаю російською, бо українською в електронному вигляді не знайшов. Думаю, що це не проблема:)

Читати далі...