Бойові традиції аріїв

Нарешті дочитав книгу Олексія Мандзяка «БОЙОВІ ТРАДИЦІЇ АРІЇВ». Дуже сподобалося, бо знайшов в ній багато відповідей на цікаві для мене питання. Зверну увагу на те, що автор використовує дуже багато прикладів та порівнянь традицій українців з традиціями інших слов’янських народів та навіть народів Азії, Африки та Америки. Тому хочу написати резюме прочитаного.

Почну з того, що рік тому, коли тільки почав займатися боксом, з’явилися в мене думки про бойові традиції мого народу, моєї нації. Потім натрапив на ось цю книгу. Там, як виявилося, написано дуже багато цікавого і нового для мене. Особливо запам’яталося те, що українці теж мають глибокі коріння бойового мистецтва, про яке в школі не розповідають, на жаль:( Діти чують лише багато про східні бойові мистецтва, що широко розрекламовані у ЗМІ, а про СВОЄ ніхто і слова не розкаже. Треба це виправляти на власному прикладі.

Отже, що нового я для себе взяв з кожного розділу книги:

1. Українські бойові танці
Тут почув багато нового про українські традиції танцю взагалі та про безвідривний зв’язок між танцем і боєм. В принципі будь-який поєдинок починається з розминки. От і раніше танець був розминкою до бою, а також засобом відпрацювання певних елементів бою у формі танцю.

На боксі тренер під "бою з тінню" часто наголошує про те що треба танцювати в бою. Раніше це не дуже розумів. Але потім швидко збагнув це. Навіть на відео, де тренується Великий Рой Джонс мл., видно як він каже собі під ніс: "Dance, mother fucker, dance!". Я думаю коментарі зайві.

2. Кулачний бій.
Тут було повно відкриттів для мене. Дізнався про різні види кулачних боїв. А також про системи підготовки до них.

Після цього почав поважати футбольних хуліганів, що деруться навкулачки "лава на лаву". Це дійсно традиційні забавки, і не має там нічого поганого. При чому вони користуються давніми правилами, що майже виключають можливість вбивства кого-небудь з супротивників.

3. Українська народна боротьба
Тут так само як і про кулачний бій. Ніколи до цього в Україні не чув про традиції національної боротьби. Ганьба!

Дуже тут запам’яталися маленькі жартівливі розповіді про бої в давнину, просто описи атмосфери проведення поєдинків та інше.

4. Паличний бій
Якось я ще в дитинстві дивився програму по ТБ про східні бойові мистецтва. І там показували якраз паличний бій, де палки були у вигляді самурайських мечів, а самі учасники бою одягали спеціальні захисні обладунки. От тоді я думав про те, чому в нас такого немає.

Бачте, у книзі я знайшов те, про що думав. Все ми маємо. І такі традиції були. Якось же вчилися козаки шаблею володіти. Звичайно, що паличний бій і є тією чудовою альтернативою для тренування.

5. Карпатський топірець
Ну, а тут взагалі для мене "хвантастика" почалася. Знав я щось про Карпати, що там гуцули живуть, що там говірка специфічна, що гори там і все. А от про карпатський топірець чи, як його називають, бартку, і про володіння ним не знав.

Тепер знаю і про такі традиції. Особливо запам’яталася традиція відрубування дівочих кос на весілля, коли парубок і майбутній чоловік повинен не просто їх одрубати, а зробити це кидком бартки. Володіння барткою було, звісно, певним показником зрілості чоловіка. І це правильно.

6. Способи випробовування і демонстрування ударів в українських бойових мистецтвах
Дійсно, крім того, що ти вмієш щось робити, треба вміти якось демонструвати це іншим.

Найбільш я запам’ятав розповідь про показовий номер, що його демонстрували кубанські козаки періоду національно-визвольних змагань 1917-1921. Як досконало вони володіли шаблею! Просто не віриться що таке можливо. Цікаво, що з тієї розповіді, найкращим в тому загоні кубанських козаків був їх сотник. Він там просто фокуси показував, на кшталт рубання груш, поставлених на голови козаків, їдучи на коні і на швидкості. Звісно, що при цьому ніхто не постраждав крім груш.

7. Мистецтво ухилення від метальної зброї українській традиції
В цьому розділі дізнався про народні техніки навчання мистецтву ухилення. Раніше ухилення бачив лише у фільмі "Небезпечна Зброя" з Мелом Гібсоном та Джетом Лі. Так отам Джет Лі в одному епізоді демонструє ухилення від кулі. Коли я це побачив вперше, то думав, що це у фільмі придумали для ефектності. Але зараз я точно знаю, що таке можна реально зробити.

Є вже давно пророблені техніки підготовки та оволодіння такими навичками. Все дуже просто. Або треба стояти на місці і дати супротивнику точно прицілитися, а потім швидко відійти з "місця смерті". Або потрібно рухатися хаотично маятником, збиваючи опонента з пантелику. На додачу можна ще визначати напрям польоту кулі, стріли, ножа та іншого за позицією ніг, рук, голови та корпусу стріляючого. Це дуже тонке мистецтво і осягнути його можна лише у наполегливих щоденних тренуваннях протягом років.

8. Вірування про землю та українські змагально-бойові мистецтва.
Наскільки в давнину поважали землю! Козаки брали та загортали у хустку шматок рідної землі, або набивали чоботи і шапки рідною землею, коли вирушали у далекий похід. Вони вірили, що їм нічого не загрожує, якщо рідна земля з ними.

Також багато було народних обрядів було пов’язано з землею: це і прикладення землі з-під церкви до місця на тілі, що болить, збирання землі матір’ю від сліду босої ноги сина в хустину перед його походом у військо і ще багато інших обрядів.

9. Місце і роль жінки в бойовій і воїнській культурі українців
По-чесному, в цьому розділі вперше в своєму житті дізнався про українських жінок, про традиційні взаємовідносини чоловіка і жінки в родині, зрозумів, що має робити жінка, а що маю робити я. Також дуже цікаво розповідалося про "українських амазонок", про тих жінок, що з огляду на обставини, копіювали чоловіків. Але копія - не оригінал. Тому треба робити все для, того, щоб жінка була жінкою. Це обов’ячзок чоловіків.

Найбільше запам’ятав на скільки сакральне ставлення до жінок було в українців. Наприклад, вважалося, якщо прокляне тебе мати, то ніхто вже не допоможе, навіть Бог безсилий. Потім зброю чоловіки лише з рук жінок брали.

Класне прислів’я звідси:"Чоловік у домі голова, а жінка - душа, жінка за три кути хату тримає, а чоловік - за один". Цим все сказано. Ще раз переконався в тому, що нафіга нам той бісів фемінізм. Фтопку його!

Слава Українській Жінці!

10. Тренувальні пісні у практиці українських бойових мистецтв
Тут небагато нового дізнався. Звісно, що пісня давно вже грає важливу роль у підтримці настрою, у бойового духу в будь-якій армії світу.

Мене здивувало те, як проходили заняття фізичними вправами під пісню. Тобто, коли, наприклад, підтягуєшся на жердині чи відштовхуєшся від підлоги треба співати. Здавалося б, що таким чином ти збиваєш дихання і робити вправу важче. Але все не так просто. Дихання не збивається, бо поступово підлаштовуєш ритм виконання вправи під ритм пісні. Так звичайно важче, але це не критично. Таке виконання вправ дає можливість тренувати змінну витривалість. Це дуже важливо для бою, бо там хаос і треба бути витривалим саме до хаотичних навантажень.

11. Алкоголь в українських бойових мистецтвах
Ну, дуже класно тут описано про алкоголь в традиціях. Раніше я ніяк не міг зрозуміти того, що кажуть, що в нас завжди багато пили, бо бачив до чого всі ці розповіді приводили - люди в черговий раз напивалися, як останні п’янчуги.

В книзі ж чорним по білому написано чому багато пили, навіщо багато пили і як це сприймалося у суспільстві. Також класно написано про застосування алкоголю в повсякденному житті, в тренуваннях та в бою. Раджу всім ознайомитися з цим розділом.

Цікаво, що на той час п’яниць дуже не любили, і то був сором для всієї родини, якщо хтось був в домі п’яницею. Хоча дійсно пили багато і часто. Ті, хто не вмів пити, однозначно піддавалися осуду серед людей.

Ну от і все, що хотів написати. Є там ще розділ про молитву. Але там все зрозуміло. Чекаю на коментарі, якщо комусь сподобалося або не сподобалося:)

ПМ. Почав читати Т.КУН "Структура научных революций". Читаю російською, бо українською в електронному вигляді не знайшов. Думаю, що це не проблема:)