Крим 2009 (Зимовий похід)

З 24 грудня по 28 я перебував в зимовому поході в Крим.
Трохи про це нижче.

Ще в листопаді від Сергія Борисевича отримав таке цікаве запрошення піти перед Новим Роком на пару днів у Крим. Звісно, що я погодився, хоча спочатку не дуже зрозумів на скільке таке взагалі можливо. Виявилося, що це можливо дуже льогко.

Пішло нас п’ятеро:
1. Ігор Веселов
2. Сергій Борисевич
3. Геннадій Брез
4. Олександр Телерман
5. І власне я:)

Окремо скажу, що шкода, що не пішов мій брат Дмитро, який перед цим хворів і не до кінця одужав. З ним було б ще краще. Але нічого ще наздожене.

Тепер власне про сам похід. Ми пішли на Чатир-Даг. Це такий платоподібний гірський масив у Головній гряді Кримських гір. План був такий, щоб піднятися спочатку на нижнє плато і відвідати пару печер, що утворилися в карстових воронках, яких та дуже багато. А потім, наступного дня піднятися на пік Чатир-Дага - "Еклізі-Бурун", і тільки після цього спуститися вниз.

Все ми зробили крім підняття Еклізі-Бурун. Якось не склалося. Але все інше вдалося. Ми і печеру відвідали горизонтальну. Хоча хотілося б і вертикальну знайти і туди спуститися (спорядження для цього було). Нічого наступного разу і таке зробимо.

Взагалі нам дуже пощастило з погодою. Було дуже тепло. Лише на плато дуже сильний вітер був. І дощ нас там накрив. Але ми ж не цукрові, а тому і не розтанули:)

Ось до речі фотоальбом на Пікасі:


Читати далі...

Я і мій брат Дмитро

Коли живеш у щоденній рутині, дуже багато речей здаються тобі зрозумілими і звичайними. А ще більше нюансів та деталей ти просто не помічаєш. Тому необхідно час від часу виходити зі "стану рівноваги" і дивитися на все з іншого боку.

Таким "виходом з рівноваги" став для мене похід в Крим. Туди я пішов з братом Дмитром. Останнім часом ми дуже мало часу проводимо разом, а тут мали 10 днів жити пліч-о-пліч. Одразу в поході оточуючі стали нас порівнювати. Щось на кшталт:"Рідні брати - а такі різні". Про це нам казали не раз. Мене це відверто чіпляло, бо я не вважаю нас дуже різними. Але все ж таки я вирішив трохи проаналізувати, які ми насправді є з Дмитром.

Трохи подумавши, я вирішив, що ми, очевидно, різні. Але різні ми лише для оточуючих, як мені здається. Внутрішньо ми дуже схожі. Не знаю як Дмитро, але особисто я бачу в ньому прихованого себе. Тобто такого ж агресивного, імпульсивного та сильного, яким його бачать інші. Просто свого часу я почав більшу увагу приділяти знанням і взаємодії з оточенням. Це не могло не вплинути негативно на мої успіхи у спорті та позитивно у стосунках з людьми, де я став більш поміркований і стриманий (Хоча зараз чомусь саме Дмитро вчить мене з розумінням ставитись до "не таких як я").
У своїх роздумах я прийшов до того, що у нас просто різні фокуси інтересів. Я більше прагну до знань, роздумів, самоаналізу тощо. Дмитро більш любить силу, а саме спорт, комп’ютерні ігри, онлайн-ігри. Як він сам мені казав:"Вова, ти знаєш, я відчуваю в собі воїна. І мені це подобається". Так і є насправді.

Але наша сила в тому, що кожен намагається підтягнути один одного в тій сфері, де кожен з нас не дуже. Наприклад, я намагаюся розказувати Дмитру про свої надбання у пошуку, роздумах, аналізі і у висновках, які я роблю з всього того. Іноді я трохи захоплююсь з цим, але тим не менш, я бачу, що Дмитро це засвоює. Найважливіше, що я тут знайшов, це те, що необов’язково Дмитрові повинно подобатися те, що я говорю, і він повинен погодитися. Спочатку йому може взагалі нічого не сподобатися, але так або інакше, він все одно прислуховується до мене. І якщо я говорив слушну річ, то рано чи пізно він це прийме так, що я і не помічу. Це станеться само собою. Так сталося з матюками, коли я вирішив не матюкатися взагалі, і також притягнути до цього брата. Ми дуже сварилися з цього, але через певний період часу я сам побачив, як він поправляє інших:) Отак от.

Так само і Дмитро завжди намагається допомогти мені там, де я маю проблеми. Зараз це спорт, де Дмитро постійно радить мені, як треба правильно робити, потім це стосунки з дівчатами, де його поради просто важко переоцінити, і також це стосунки з людьми, бо останнім часом я мало спілкувався з новими людьми і це позначилося на моєму розумінні процесів у спілкуванні з ними.

Отже, можна констатувати, що ми дійсно різні за інтересами і за характерами, але у сферах своїх інтересів ми дуже схожі, бо кожен з нас намагається досягнути найкращого. Тому, мабуть, я і не відчуваю суттєвої різниці між нами. Хіба що Дмитро це не визначився зі своїми пріоритетами в житті. Але це справа часу. Я також не швидко прийшов до розуміння своїх бажань і цілей. Він обов’язково до цього прийде, якщо захоче:) Як і я колись.

Читати далі...

Нотатки з Криму. Підсумки.

Насправді, я дуже помилився у своїх судженнях на рахунок людей, з ким відпочивав на травневі свята. Одразу тут хочеться зробити висновок, що так поспішно як я судити про людей не можна. Завжди потрібен час на знайомство з людиною та формування думки про неї.

Спочатку дійсно враження від компанії були не дуже. Але потім стало зрозуміло, що люди - це люди. І потрібно поважати всіх, бо всі ми різні. Саме це і є запорукою цікавого життя у взаємодії різних, а часом антагоністичних, характерів.

Можу сказати, що в кінці подорожі я можу назвати лише 2-3 імені, з якими мені не хотілося б проводити час в майбутньому. Виявилося, що так або інакше, більшість в нашій компанії були перед усім особистостями. Тобто людьми, що мають свої "фішки", свої особливості характеру і вдачі, що і робить з просто людини "особистість".

Читати далі...

Фото та відео з походу в Крим

Слайд-шоу клікабельні.

Частина 1


Частина 2


Читати далі...

Нотатки з Криму 2009. 3 день.

Я дуже помилився вчора про людей, що оточують мене в подорожі. І я відверто дуже радий визнати свою помилку:)
Справа в тому, що сьогодні цілий день йшов дощ. Тому ми залишилися в таборі і тільки спали та розмовляли.
Табор, де ми стоїм, дуже класний, тому що там є дуже багато дров. Але проблема в тому, що до води дуже важко дістатися. Джерело води знаходиться внизу гори, де ми зупинилися. Стежка для спуску після дощу стала дуже слизькою в деяких місцях. Але нам об 11 вечора стало зрозуміло, що не вистачає нам води на завтра і треба за нею йти. І ми пішли. Я, Дмитро і Єгор. Як раз імла опустилася і було дуже темно. Я не захотів спускатися, коли зрозумів, з чим треба зіткнутися. І Дмитро мене підтримав. А от Єгор мене здивував. Він сказав, що все одно треба йти, і пішов. Тоді ми не мали іншого виходу як піти за ним. Це було реально небезпечно для життя. Але ми пройшли. Якщо б Єгор не пішов, ми б також не пішли б. Як повернулися, то висказали своє фе Єгору, бо ми дуже ризикували. Зараз все нормально.
Подорож продовжується:)



Читати далі...

Нотатки з Криму 2009. 2 день.

Щось сьогодні день 2, і я трохи зірвався ввечері. Дуже некомфортно себе відчуваю. Реально з 15 людей в нашій бригаді Людьми з Великої Літери можу назвати лише свого брата, Іру та Гену. Це люди, які мені цікаві. Всі інші лише масовка, яка постійно п'є, лається і пишається цими чеснотами. Ненавиджу.

В цілому день пройшов дуже цікаво. Ми дуже багато пройшли, в мене ниють плечі від рюкзаку. Багато в чому ми завдячуємо такому розвитку подій нашому провіднику, який перший раз йде цим маршрутом. Ми пару разів не знали куди йти, несподівано потрапляли на річку, яку потрібно було переходити вброд, робили непотрібні хуки. В кінці кінців це дуже виснажило всіх, але тепер відчуваєш гордість за свої звершення:)

Протягом всього дня деякі хлопці навмисно намагалися напитися якнайсильніше. Тепер ввечері, коли протверезіли, розповідають про це всім з великою гордістю:)

Важкувато мені під це підлаштовуватися. Бо я явно інший. І іноді мене дуже напрягає отакє от опускання до рівня більшості.

Окремого слова заслуговують дівчата. Більшість з них п'ять, курять, лаяться матом не гірше за хлопців. Важкувато на когось реально звернути увагу.

Мені немає з ким поговорити. Я читаю, цікавлюсь новинами, аналізую, думаю, намагаюся працювати над вдосконаленням себе. Одним словам я тупо ботан. Теми розмов тут про гулянки і випивку, а я тут взагалі профан.

Зараз мені здається, що розум іноді сильно заважає.

Далі буде... Пройшло лише 2 дні:)
Читати далі...

Нотатки з Криму 2009. 1 день.

Сьогодні перший день в поході:)
Відчуваю себе дуже не комфортно. Бо люди дуже багато п'ють. Для мене це напряжно.
В поїзді все було нормально. Класно поспілкувалися з хлопцями. Гена до речі приємна людина. Не дебіл. Це точно.
Єдина проблема була в тому, що по приїзді до Бахчисараю ми пішли на місце стоянки. Але десь за 1 км до неї зупинив нас Мерседес і місцеві вводити хотіли мзду за те, щоб коні нас пропустили. Не знаю, як там все владнали, але ми десь годину тупо чекали на те, щоб далі піти. Не сподобалося це.
Важкувато почуваюся у новій кампанії. Вимушено мовчу і слухаю. Намагаюся знайти свою нішу. Це трохи важко. Тут головне бути смішним і easygoing. Тобто дуже далеким від самоконтролю.
Все тут здається не моє. Тому це і цікаво. Подивимося що буде далі:)



Читати далі...

Українці з Криму в Омській області

Російській НТВ показав сюжет про переселенців з Криму в Омській області. Хай тепер самі спробують сказати, що Крим споконвічна "расссійская терріторія":)
(Сюжет рос. мовою)

Читати далі...