Робимо перше наближення у вигляді можливості користування Великим інтернетом з компа лише після 22.00.
Подивимося, що з цього вийде:)
Читати далі...
вівторок, 31 березня 2009 р.
Інтернет залежність
Щось я сильно підсів на інтернет. Не подобається це мені. Треба щось робити.
Майбутні подорожі
В кінці цього літа я планував поїхати в Канаду до свого друга Джеффа. Але скоріш за все в мене не буде грошей навіть на квиток туди і назад. Тому все це відміняється.
Наступної зими я планував поїхати кататися на лижах у Швейцарію. З огляду на теперішній стан справ, це більш менш реально.
Але ще десь рік з гаком тому я, Джефф, Катя, Ден та інші мріяли про те, щоб поїхати на Олімпіаду у Ванкувер на фігурне катання. От в мене і з'явилася ідея поїхати краще до Ванкувера:)
Треба це перетерти з усіма:) Думаю, що повинні погодитися:)
Читати далі...
неділя, 29 березня 2009 р.
Зустріч з однокласниками
Вчора ходив з бувшими однокласниками привітати нашого класного керівника, Риму Миколаївну, з Днем Народження. Нажаль, вона не змогла нас прийняти як вже зазвичай приймає, коли ми до неї приходимо. Бо була зайнята онуками і зі здоров'ям має деякі проблеми. Але добре, що хоча б в коридорі ми змогли подарувати їй квіти і коробку цукерок.
Цього року нас було лише 8, бо з кожним разом все менше людей приходить. Це в принципі нормально.
Були я, Ілля, Юра Ребристий, Євген Третяк, Євгенія Пудова, Марина Стукалова, Ганна Гадієва та Настя Георгієва. Потім, коли ми пішли в кафе "Дніпро", до нас приєдналася Василик Наталя.
Марина принесла фото своєї дворічної дівчинки. Дуже приємно було подивитися. В цілому вона виглядає щасливою. Я відверто радію за неї. Вона офіційно одружилася з батьком дівчинки. Це добре.
У Юри також підростає хлопчик. Але він нічого не розповідав про своє сімейне життя. Видно лише, що він нормально заробляє і задоволений цим. Це також добре.
Євген Третяк також порадував. Все в нього нормально.
Інші по-моєму не дуже змінилися. Тому про них писати не буду.
Цього року нас було лише 8, бо з кожним разом все менше людей приходить. Це в принципі нормально.
Були я, Ілля, Юра Ребристий, Євген Третяк, Євгенія Пудова, Марина Стукалова, Ганна Гадієва та Настя Георгієва. Потім, коли ми пішли в кафе "Дніпро", до нас приєдналася Василик Наталя.
Марина принесла фото своєї дворічної дівчинки. Дуже приємно було подивитися. В цілому вона виглядає щасливою. Я відверто радію за неї. Вона офіційно одружилася з батьком дівчинки. Це добре.
У Юри також підростає хлопчик. Але він нічого не розповідав про своє сімейне життя. Видно лише, що він нормально заробляє і задоволений цим. Це також добре.
Євген Третяк також порадував. Все в нього нормально.
Інші по-моєму не дуже змінилися. Тому про них писати не буду.
Після Рими Миколаївни ми пішли в кафе, в яке я ходжу лише раз на рік, коли ходимо привітати класного керівника:) Кафе не дуже з огляду на контингент людей. Але там дешево і сердито.
Ставлю собі плюс за вечір:)
Читати далі...
пʼятниця, 27 березня 2009 р.
Бойові традиції аріїв
Нарешті дочитав книгу Олексія Мандзяка «БОЙОВІ ТРАДИЦІЇ АРІЇВ». Дуже сподобалося, бо знайшов в ній багато відповідей на цікаві для мене питання. Зверну увагу на те, що автор використовує дуже багато прикладів та порівнянь традицій українців з традиціями інших слов’янських народів та навіть народів Азії, Африки та Америки. Тому хочу написати резюме прочитаного.
Почну з того, що рік тому, коли тільки почав займатися боксом, з’явилися в мене думки про бойові традиції мого народу, моєї нації. Потім натрапив на ось цю книгу. Там, як виявилося, написано дуже багато цікавого і нового для мене. Особливо запам’яталося те, що українці теж мають глибокі коріння бойового мистецтва, про яке в школі не розповідають, на жаль:( Діти чують лише багато про східні бойові мистецтва, що широко розрекламовані у ЗМІ, а про СВОЄ ніхто і слова не розкаже. Треба це виправляти на власному прикладі.
Отже, що нового я для себе взяв з кожного розділу книги:
1. Українські бойові танці
Тут почув багато нового про українські традиції танцю взагалі та про безвідривний зв’язок між танцем і боєм. В принципі будь-який поєдинок починається з розминки. От і раніше танець був розминкою до бою, а також засобом відпрацювання певних елементів бою у формі танцю.
На боксі тренер під "бою з тінню" часто наголошує про те що треба танцювати в бою. Раніше це не дуже розумів. Але потім швидко збагнув це. Навіть на відео, де тренується Великий Рой Джонс мл., видно як він каже собі під ніс: "Dance, mother fucker, dance!". Я думаю коментарі зайві.
2. Кулачний бій.
Тут було повно відкриттів для мене. Дізнався про різні види кулачних боїв. А також про системи підготовки до них.
Після цього почав поважати футбольних хуліганів, що деруться навкулачки "лава на лаву". Це дійсно традиційні забавки, і не має там нічого поганого. При чому вони користуються давніми правилами, що майже виключають можливість вбивства кого-небудь з супротивників.
3. Українська народна боротьба
Тут так само як і про кулачний бій. Ніколи до цього в Україні не чув про традиції національної боротьби. Ганьба!
Дуже тут запам’яталися маленькі жартівливі розповіді про бої в давнину, просто описи атмосфери проведення поєдинків та інше.
4. Паличний бій
Якось я ще в дитинстві дивився програму по ТБ про східні бойові мистецтва. І там показували якраз паличний бій, де палки були у вигляді самурайських мечів, а самі учасники бою одягали спеціальні захисні обладунки. От тоді я думав про те, чому в нас такого немає.
Бачте, у книзі я знайшов те, про що думав. Все ми маємо. І такі традиції були. Якось же вчилися козаки шаблею володіти. Звичайно, що паличний бій і є тією чудовою альтернативою для тренування.
5. Карпатський топірець
Ну, а тут взагалі для мене "хвантастика" почалася. Знав я щось про Карпати, що там гуцули живуть, що там говірка специфічна, що гори там і все. А от про карпатський топірець чи, як його називають, бартку, і про володіння ним не знав.
Тепер знаю і про такі традиції. Особливо запам’яталася традиція відрубування дівочих кос на весілля, коли парубок і майбутній чоловік повинен не просто їх одрубати, а зробити це кидком бартки. Володіння барткою було, звісно, певним показником зрілості чоловіка. І це правильно.
6. Способи випробовування і демонстрування ударів в українських бойових мистецтвах
Дійсно, крім того, що ти вмієш щось робити, треба вміти якось демонструвати це іншим.
Найбільш я запам’ятав розповідь про показовий номер, що його демонстрували кубанські козаки періоду національно-визвольних змагань 1917-1921. Як досконало вони володіли шаблею! Просто не віриться що таке можливо. Цікаво, що з тієї розповіді, найкращим в тому загоні кубанських козаків був їх сотник. Він там просто фокуси показував, на кшталт рубання груш, поставлених на голови козаків, їдучи на коні і на швидкості. Звісно, що при цьому ніхто не постраждав крім груш.
7. Мистецтво ухилення від метальної зброї українській традиції
В цьому розділі дізнався про народні техніки навчання мистецтву ухилення. Раніше ухилення бачив лише у фільмі "Небезпечна Зброя" з Мелом Гібсоном та Джетом Лі. Так отам Джет Лі в одному епізоді демонструє ухилення від кулі. Коли я це побачив вперше, то думав, що це у фільмі придумали для ефектності. Але зараз я точно знаю, що таке можна реально зробити.
Є вже давно пророблені техніки підготовки та оволодіння такими навичками. Все дуже просто. Або треба стояти на місці і дати супротивнику точно прицілитися, а потім швидко відійти з "місця смерті". Або потрібно рухатися хаотично маятником, збиваючи опонента з пантелику. На додачу можна ще визначати напрям польоту кулі, стріли, ножа та іншого за позицією ніг, рук, голови та корпусу стріляючого. Це дуже тонке мистецтво і осягнути його можна лише у наполегливих щоденних тренуваннях протягом років.
8. Вірування про землю та українські змагально-бойові мистецтва.
Наскільки в давнину поважали землю! Козаки брали та загортали у хустку шматок рідної землі, або набивали чоботи і шапки рідною землею, коли вирушали у далекий похід. Вони вірили, що їм нічого не загрожує, якщо рідна земля з ними.
Також багато було народних обрядів було пов’язано з землею: це і прикладення землі з-під церкви до місця на тілі, що болить, збирання землі матір’ю від сліду босої ноги сина в хустину перед його походом у військо і ще багато інших обрядів.
9. Місце і роль жінки в бойовій і воїнській культурі українців
По-чесному, в цьому розділі вперше в своєму житті дізнався про українських жінок, про традиційні взаємовідносини чоловіка і жінки в родині, зрозумів, що має робити жінка, а що маю робити я. Також дуже цікаво розповідалося про "українських амазонок", про тих жінок, що з огляду на обставини, копіювали чоловіків. Але копія - не оригінал. Тому треба робити все для, того, щоб жінка була жінкою. Це обов’ячзок чоловіків.
Найбільше запам’ятав на скільки сакральне ставлення до жінок було в українців. Наприклад, вважалося, якщо прокляне тебе мати, то ніхто вже не допоможе, навіть Бог безсилий. Потім зброю чоловіки лише з рук жінок брали.
Класне прислів’я звідси:"Чоловік у домі голова, а жінка - душа, жінка за три кути хату тримає, а чоловік - за один". Цим все сказано. Ще раз переконався в тому, що нафіга нам той бісів фемінізм. Фтопку його!
Слава Українській Жінці!
10. Тренувальні пісні у практиці українських бойових мистецтв
Тут небагато нового дізнався. Звісно, що пісня давно вже грає важливу роль у підтримці настрою, у бойового духу в будь-якій армії світу.
Мене здивувало те, як проходили заняття фізичними вправами під пісню. Тобто, коли, наприклад, підтягуєшся на жердині чи відштовхуєшся від підлоги треба співати. Здавалося б, що таким чином ти збиваєш дихання і робити вправу важче. Але все не так просто. Дихання не збивається, бо поступово підлаштовуєш ритм виконання вправи під ритм пісні. Так звичайно важче, але це не критично. Таке виконання вправ дає можливість тренувати змінну витривалість. Це дуже важливо для бою, бо там хаос і треба бути витривалим саме до хаотичних навантажень.
11. Алкоголь в українських бойових мистецтвах
Ну, дуже класно тут описано про алкоголь в традиціях. Раніше я ніяк не міг зрозуміти того, що кажуть, що в нас завжди багато пили, бо бачив до чого всі ці розповіді приводили - люди в черговий раз напивалися, як останні п’янчуги.
В книзі ж чорним по білому написано чому багато пили, навіщо багато пили і як це сприймалося у суспільстві. Також класно написано про застосування алкоголю в повсякденному житті, в тренуваннях та в бою. Раджу всім ознайомитися з цим розділом.
Цікаво, що на той час п’яниць дуже не любили, і то був сором для всієї родини, якщо хтось був в домі п’яницею. Хоча дійсно пили багато і часто. Ті, хто не вмів пити, однозначно піддавалися осуду серед людей.
Ну от і все, що хотів написати. Є там ще розділ про молитву. Але там все зрозуміло. Чекаю на коментарі, якщо комусь сподобалося або не сподобалося:)
ПМ. Почав читати Т.КУН "Структура научных революций". Читаю російською, бо українською в електронному вигляді не знайшов. Думаю, що це не проблема:)
Читати далі...
Почну з того, що рік тому, коли тільки почав займатися боксом, з’явилися в мене думки про бойові традиції мого народу, моєї нації. Потім натрапив на ось цю книгу. Там, як виявилося, написано дуже багато цікавого і нового для мене. Особливо запам’яталося те, що українці теж мають глибокі коріння бойового мистецтва, про яке в школі не розповідають, на жаль:( Діти чують лише багато про східні бойові мистецтва, що широко розрекламовані у ЗМІ, а про СВОЄ ніхто і слова не розкаже. Треба це виправляти на власному прикладі.
Отже, що нового я для себе взяв з кожного розділу книги:
1. Українські бойові танці
Тут почув багато нового про українські традиції танцю взагалі та про безвідривний зв’язок між танцем і боєм. В принципі будь-який поєдинок починається з розминки. От і раніше танець був розминкою до бою, а також засобом відпрацювання певних елементів бою у формі танцю.
На боксі тренер під "бою з тінню" часто наголошує про те що треба танцювати в бою. Раніше це не дуже розумів. Але потім швидко збагнув це. Навіть на відео, де тренується Великий Рой Джонс мл., видно як він каже собі під ніс: "Dance, mother fucker, dance!". Я думаю коментарі зайві.
2. Кулачний бій.
Тут було повно відкриттів для мене. Дізнався про різні види кулачних боїв. А також про системи підготовки до них.
Після цього почав поважати футбольних хуліганів, що деруться навкулачки "лава на лаву". Це дійсно традиційні забавки, і не має там нічого поганого. При чому вони користуються давніми правилами, що майже виключають можливість вбивства кого-небудь з супротивників.
3. Українська народна боротьба
Тут так само як і про кулачний бій. Ніколи до цього в Україні не чув про традиції національної боротьби. Ганьба!
Дуже тут запам’яталися маленькі жартівливі розповіді про бої в давнину, просто описи атмосфери проведення поєдинків та інше.
4. Паличний бій
Якось я ще в дитинстві дивився програму по ТБ про східні бойові мистецтва. І там показували якраз паличний бій, де палки були у вигляді самурайських мечів, а самі учасники бою одягали спеціальні захисні обладунки. От тоді я думав про те, чому в нас такого немає.
Бачте, у книзі я знайшов те, про що думав. Все ми маємо. І такі традиції були. Якось же вчилися козаки шаблею володіти. Звичайно, що паличний бій і є тією чудовою альтернативою для тренування.
5. Карпатський топірець
Ну, а тут взагалі для мене "хвантастика" почалася. Знав я щось про Карпати, що там гуцули живуть, що там говірка специфічна, що гори там і все. А от про карпатський топірець чи, як його називають, бартку, і про володіння ним не знав.
Тепер знаю і про такі традиції. Особливо запам’яталася традиція відрубування дівочих кос на весілля, коли парубок і майбутній чоловік повинен не просто їх одрубати, а зробити це кидком бартки. Володіння барткою було, звісно, певним показником зрілості чоловіка. І це правильно.
6. Способи випробовування і демонстрування ударів в українських бойових мистецтвах
Дійсно, крім того, що ти вмієш щось робити, треба вміти якось демонструвати це іншим.
Найбільш я запам’ятав розповідь про показовий номер, що його демонстрували кубанські козаки періоду національно-визвольних змагань 1917-1921. Як досконало вони володіли шаблею! Просто не віриться що таке можливо. Цікаво, що з тієї розповіді, найкращим в тому загоні кубанських козаків був їх сотник. Він там просто фокуси показував, на кшталт рубання груш, поставлених на голови козаків, їдучи на коні і на швидкості. Звісно, що при цьому ніхто не постраждав крім груш.
7. Мистецтво ухилення від метальної зброї українській традиції
В цьому розділі дізнався про народні техніки навчання мистецтву ухилення. Раніше ухилення бачив лише у фільмі "Небезпечна Зброя" з Мелом Гібсоном та Джетом Лі. Так отам Джет Лі в одному епізоді демонструє ухилення від кулі. Коли я це побачив вперше, то думав, що це у фільмі придумали для ефектності. Але зараз я точно знаю, що таке можна реально зробити.
Є вже давно пророблені техніки підготовки та оволодіння такими навичками. Все дуже просто. Або треба стояти на місці і дати супротивнику точно прицілитися, а потім швидко відійти з "місця смерті". Або потрібно рухатися хаотично маятником, збиваючи опонента з пантелику. На додачу можна ще визначати напрям польоту кулі, стріли, ножа та іншого за позицією ніг, рук, голови та корпусу стріляючого. Це дуже тонке мистецтво і осягнути його можна лише у наполегливих щоденних тренуваннях протягом років.
8. Вірування про землю та українські змагально-бойові мистецтва.
Наскільки в давнину поважали землю! Козаки брали та загортали у хустку шматок рідної землі, або набивали чоботи і шапки рідною землею, коли вирушали у далекий похід. Вони вірили, що їм нічого не загрожує, якщо рідна земля з ними.
Також багато було народних обрядів було пов’язано з землею: це і прикладення землі з-під церкви до місця на тілі, що болить, збирання землі матір’ю від сліду босої ноги сина в хустину перед його походом у військо і ще багато інших обрядів.
9. Місце і роль жінки в бойовій і воїнській культурі українців
По-чесному, в цьому розділі вперше в своєму житті дізнався про українських жінок, про традиційні взаємовідносини чоловіка і жінки в родині, зрозумів, що має робити жінка, а що маю робити я. Також дуже цікаво розповідалося про "українських амазонок", про тих жінок, що з огляду на обставини, копіювали чоловіків. Але копія - не оригінал. Тому треба робити все для, того, щоб жінка була жінкою. Це обов’ячзок чоловіків.
Найбільше запам’ятав на скільки сакральне ставлення до жінок було в українців. Наприклад, вважалося, якщо прокляне тебе мати, то ніхто вже не допоможе, навіть Бог безсилий. Потім зброю чоловіки лише з рук жінок брали.
Класне прислів’я звідси:"Чоловік у домі голова, а жінка - душа, жінка за три кути хату тримає, а чоловік - за один". Цим все сказано. Ще раз переконався в тому, що нафіга нам той бісів фемінізм. Фтопку його!
Слава Українській Жінці!
10. Тренувальні пісні у практиці українських бойових мистецтв
Тут небагато нового дізнався. Звісно, що пісня давно вже грає важливу роль у підтримці настрою, у бойового духу в будь-якій армії світу.
Мене здивувало те, як проходили заняття фізичними вправами під пісню. Тобто, коли, наприклад, підтягуєшся на жердині чи відштовхуєшся від підлоги треба співати. Здавалося б, що таким чином ти збиваєш дихання і робити вправу важче. Але все не так просто. Дихання не збивається, бо поступово підлаштовуєш ритм виконання вправи під ритм пісні. Так звичайно важче, але це не критично. Таке виконання вправ дає можливість тренувати змінну витривалість. Це дуже важливо для бою, бо там хаос і треба бути витривалим саме до хаотичних навантажень.
11. Алкоголь в українських бойових мистецтвах
Ну, дуже класно тут описано про алкоголь в традиціях. Раніше я ніяк не міг зрозуміти того, що кажуть, що в нас завжди багато пили, бо бачив до чого всі ці розповіді приводили - люди в черговий раз напивалися, як останні п’янчуги.
В книзі ж чорним по білому написано чому багато пили, навіщо багато пили і як це сприймалося у суспільстві. Також класно написано про застосування алкоголю в повсякденному житті, в тренуваннях та в бою. Раджу всім ознайомитися з цим розділом.
Цікаво, що на той час п’яниць дуже не любили, і то був сором для всієї родини, якщо хтось був в домі п’яницею. Хоча дійсно пили багато і часто. Ті, хто не вмів пити, однозначно піддавалися осуду серед людей.
Ну от і все, що хотів написати. Є там ще розділ про молитву. Але там все зрозуміло. Чекаю на коментарі, якщо комусь сподобалося або не сподобалося:)
ПМ. Почав читати Т.КУН "Структура научных революций". Читаю російською, бо українською в електронному вигляді не знайшов. Думаю, що це не проблема:)
Читати далі...
Список літератури
На початку року написав для себе список літератури, яку хотів би прочитати протягом року. Щось не дуже з цим все виходить. Вже кінець першого кварталу, а я лише першу книгу закінчив.
Є серйозні причини для поганого просування у читанні книжок. Я дуже багато приділяю часу на серфінг та читання блоґів в інтернеті. Це погано.
От з першого квітня все почну по-новому. Бо зараз маю вже чіткий розклад в універі, німецької мови і боксу. Тому є можливість чітко розподілити час на:
1. Читання книжок
2. Дослідження дипломної роботи (Платформа наносупутника)
3. Тренування швидкого набору в Соло
4. Виконання розрахункової роботи(Гладкий)
5. Вивчення адської програми тов. Ліповського для розрахунку конструкцій методом кінечних елементів:)
Робимо чергову спробу оптимізації власного часу за критерієм "користі", а не "насолоди":)
Читати далі...
Є серйозні причини для поганого просування у читанні книжок. Я дуже багато приділяю часу на серфінг та читання блоґів в інтернеті. Це погано.
От з першого квітня все почну по-новому. Бо зараз маю вже чіткий розклад в універі, німецької мови і боксу. Тому є можливість чітко розподілити час на:
1. Читання книжок
2. Дослідження дипломної роботи (Платформа наносупутника)
3. Тренування швидкого набору в Соло
4. Виконання розрахункової роботи(Гладкий)
5. Вивчення адської програми тов. Ліповського для розрахунку конструкцій методом кінечних елементів:)
Робимо чергову спробу оптимізації власного часу за критерієм "користі", а не "насолоди":)
Читати далі...
середа, 25 березня 2009 р.
Необхідність етнічної однорідності
Побачив класну статтю. Вирішив перепостити у себе. Отже, ось і сама стаття.
Необхідність етнічної однорідності
Одне з найпоширеніших упереджень – мовляв поблажливість щодо мігрантів, активний антирасизм, позитивна дискримінація тощо – відповідають "європейській гуманістичній традиції".Ніби то “права людини”, незаконно приписані цій гуманістичній традиції, протистоять небезпекам тиранії і фашизму, які несуть у собі доктрини національної або етнічної преференції.
Насправді відбулася незаконне привласнення традиції. "Права людини" – це не більше ніж спотворена подоба класичного гуманізму. Якраз навпаки – класичний, особливо еллінський гуманізм захищав поліс (місто-державу) як однорідну етнічну єдність. Мультиетнічний гуманітаризм навпаки прямо протистоїть еллінсько-європейській демократичній традиції, сприяючи тим самим соціальній дисгармонії та деспотизму.
Заслуга праць Гуртка "Нація і Гуманізм" під проводом Іво Бло, та головно досліджень, які останній присвятив Аристотелю, – полягає у тому, що було продемонстровано, що корені давньогрецької демократії та політичної філософії спиралися на поняттях первісної однорідності поліса та строгого розрізнення між громадянами та метеками, іноземцями. У своїй "Політиці" Аристотель розглядає таке модне в сучасній космополітичній ідеології поняття "апатрид", яке позначає абстрактного індивіда і вигнанця, який має право влаштовуватися там, де йому здається кращим.
“Поліс є частиною природних речей, і людина за своєю природою – політична тварина. Людина без батьківщини це деградована істота, тобто істота поза людськими нормами. Таких ганьбив Гомер, кажучи: "Без роду, без племені, поза законом, без вогнища", – доводив грецький філософ. У класичній афінській демократії не існувало прямого податку, оскільки він вважався притаманним для тиранії, однак "метеки" (іноземці, що живуть поряд – вираз який не був зневажливим) сплачували цей податок, як ціну за дозвіл жити у державі. Політика, абсолютно протилежна сучасній, яка приваблює іноземців соціальною допомогою та пільгами, відмовляючи у них громадянам.
Повага греків до законів поліса несумісна як із всезагальною декларацією прав абстрактної людини, так і з постійним порушенням гуманітаризмом законів (французької) Республіки через адміністративне сприяння нелегалам чи відмову депортувати злочинців; це складає акт тиранії щодо громадян і демократичного законодавства.
Перикл, якого не можливо запідозрити у прафашизмі, зміцнив в Афінах уявлення, яке вважається сьогодні диявольським – національна преференція чи, точніше етнічна преференція. Відхиливши усяке правове поняття грунту (за яким афінянином вважався той, хто народився в Афінах), він посилив право крові. Він провів через голосування закон, згідно з яким афінянином може бути лише той, обоє батьків якого були афінськими громадянами. У той самий час сіракузькі тирани відомі тим, що вони використовували право грунту для масової натуралізації іноземців, аби розчинити ними автохтонний народ і знищити будь-яку демократію. Те саме, що відбувається нині. Якби Перикл зустрівся в уявному діалозі з теперішніми європейськими керівниками імміграціоністів, він вважав би їх, ймовірно, підручними тиранів.
Греки винайшли поняття філія (philia), так переконливо визначеного на колоквіумі Жан-Марі Ле Пеном: "Це братерство, ієрархізована прихильність, різновид дружби, що об’єднувала громадян між собою, узгоджувало з природнім порядком. Вона здійснювалася у першу чергу всередині сім’ї, потім відносно друзів, потім співвітчизників. Згідно Аристотеля "очевидно, що краще проводити день з друзями і добрими людьми, аніж з іноземцями і першими стрічними"".
Еллінська "philia" є гуманістичною, тому що вона не егалітарна, ієрархізована, природовідповідна. Я віддаю перевагу моєму брату по-крові перед іноземцем, але це не означає, що я збираюся чинити зло мирним іноземцям. І він чинитиме так само щодо мене у своїй спільноті, своїй країні. Елітарний гуманізм дотримується природного порядку; він не бреше. Бреше егалітарний і утопічний гуманітаризм. Він прямує до тиранії, до пекла дорогою, мощеною благими намірами. Це тиранія, яку ми ризикуємо незабаром отримати у відповідь на можливий вибух етнічної війни…
Гійом Фай
ПМ. Прочитав тут
Читати далі...
Необхідність етнічної однорідності
Одне з найпоширеніших упереджень – мовляв поблажливість щодо мігрантів, активний антирасизм, позитивна дискримінація тощо – відповідають "європейській гуманістичній традиції".Ніби то “права людини”, незаконно приписані цій гуманістичній традиції, протистоять небезпекам тиранії і фашизму, які несуть у собі доктрини національної або етнічної преференції.
Насправді відбулася незаконне привласнення традиції. "Права людини" – це не більше ніж спотворена подоба класичного гуманізму. Якраз навпаки – класичний, особливо еллінський гуманізм захищав поліс (місто-державу) як однорідну етнічну єдність. Мультиетнічний гуманітаризм навпаки прямо протистоїть еллінсько-європейській демократичній традиції, сприяючи тим самим соціальній дисгармонії та деспотизму.
Заслуга праць Гуртка "Нація і Гуманізм" під проводом Іво Бло, та головно досліджень, які останній присвятив Аристотелю, – полягає у тому, що було продемонстровано, що корені давньогрецької демократії та політичної філософії спиралися на поняттях первісної однорідності поліса та строгого розрізнення між громадянами та метеками, іноземцями. У своїй "Політиці" Аристотель розглядає таке модне в сучасній космополітичній ідеології поняття "апатрид", яке позначає абстрактного індивіда і вигнанця, який має право влаштовуватися там, де йому здається кращим.
“Поліс є частиною природних речей, і людина за своєю природою – політична тварина. Людина без батьківщини це деградована істота, тобто істота поза людськими нормами. Таких ганьбив Гомер, кажучи: "Без роду, без племені, поза законом, без вогнища", – доводив грецький філософ. У класичній афінській демократії не існувало прямого податку, оскільки він вважався притаманним для тиранії, однак "метеки" (іноземці, що живуть поряд – вираз який не був зневажливим) сплачували цей податок, як ціну за дозвіл жити у державі. Політика, абсолютно протилежна сучасній, яка приваблює іноземців соціальною допомогою та пільгами, відмовляючи у них громадянам.
Повага греків до законів поліса несумісна як із всезагальною декларацією прав абстрактної людини, так і з постійним порушенням гуманітаризмом законів (французької) Республіки через адміністративне сприяння нелегалам чи відмову депортувати злочинців; це складає акт тиранії щодо громадян і демократичного законодавства.
Перикл, якого не можливо запідозрити у прафашизмі, зміцнив в Афінах уявлення, яке вважається сьогодні диявольським – національна преференція чи, точніше етнічна преференція. Відхиливши усяке правове поняття грунту (за яким афінянином вважався той, хто народився в Афінах), він посилив право крові. Він провів через голосування закон, згідно з яким афінянином може бути лише той, обоє батьків якого були афінськими громадянами. У той самий час сіракузькі тирани відомі тим, що вони використовували право грунту для масової натуралізації іноземців, аби розчинити ними автохтонний народ і знищити будь-яку демократію. Те саме, що відбувається нині. Якби Перикл зустрівся в уявному діалозі з теперішніми європейськими керівниками імміграціоністів, він вважав би їх, ймовірно, підручними тиранів.
Греки винайшли поняття філія (philia), так переконливо визначеного на колоквіумі Жан-Марі Ле Пеном: "Це братерство, ієрархізована прихильність, різновид дружби, що об’єднувала громадян між собою, узгоджувало з природнім порядком. Вона здійснювалася у першу чергу всередині сім’ї, потім відносно друзів, потім співвітчизників. Згідно Аристотеля "очевидно, що краще проводити день з друзями і добрими людьми, аніж з іноземцями і першими стрічними"".
Еллінська "philia" є гуманістичною, тому що вона не егалітарна, ієрархізована, природовідповідна. Я віддаю перевагу моєму брату по-крові перед іноземцем, але це не означає, що я збираюся чинити зло мирним іноземцям. І він чинитиме так само щодо мене у своїй спільноті, своїй країні. Елітарний гуманізм дотримується природного порядку; він не бреше. Бреше егалітарний і утопічний гуманітаризм. Він прямує до тиранії, до пекла дорогою, мощеною благими намірами. Це тиранія, яку ми ризикуємо незабаром отримати у відповідь на можливий вибух етнічної війни…
Гійом Фай
ПМ. Прочитав тут
Читати далі...
Я хочу купити собі...
Написав собі у "першому наближенні" отакий список бажань. Це список бажань речей, які хочу купити. Згодом напишу список мрій.
Я хочу купити собі...
1. ноутбук Dell Studio 1537 (купив HP Presario CQ61)
2. смарт Nokia N97 (купив Nokia 5800)
3. нові чоловічі сорочки
4. пару справжніх вишиванок
5. нові чоловічі штани
6. весняно осінній плащ
7. шкіряний піджак
8. туристичний рюкзак
9. Окуляри для катання на лижах
10. Лижний костюм
11. Сонячні окуляри
12. Джинси
13. Картку пам’яті для мобільного на 8 Гб
14. Професійні ковзани для фігурного катання
15. Лижі і всі прибомбаси до них
ПМ. Буду постійно оновлювати. Жирним виділяю куплені речі.
UPD(11.04.09). Купив картку на 8 гб СанДіск 4 клас, бо стара здохла. Вимушена покупка.
Читати далі...
Я хочу купити собі...
1. ноутбук Dell Studio 1537 (купив HP Presario CQ61)
2. смарт Nokia N97 (купив Nokia 5800)
3. нові чоловічі сорочки
4. пару справжніх вишиванок
5. нові чоловічі штани
6. весняно осінній плащ
7. шкіряний піджак
8. туристичний рюкзак
9. Окуляри для катання на лижах
10. Лижний костюм
11. Сонячні окуляри
12. Джинси
13. Картку пам’яті для мобільного на 8 Гб
14. Професійні ковзани для фігурного катання
15. Лижі і всі прибомбаси до них
ПМ. Буду постійно оновлювати. Жирним виділяю куплені речі.
UPD(11.04.09). Купив картку на 8 гб СанДіск 4 клас, бо стара здохла. Вимушена покупка.
Читати далі...
вівторок, 24 березня 2009 р.
понеділок, 23 березня 2009 р.
Нічний клуб
В своєму житті був у нічних клубах 4 рази, включаючи цей останній, про який зараз пишу:)
Якось не склалося в моєму житті з клубами. Але цього разу я вирішив піти, бо якось не вистачало мені розваг останнім часом. А тим паче мене запросив Віталій Богомолов, мій чудовий коллєга-студент з групи ТЛь:)І відмовлятися не було ніякого сенсу.
А тепер про мої враження від всього вечора і клубу "Молінарі".
Зустрілися ми біля "Мосту" о 19.00. Хлопці прийшли вчасно, а дівчата, як завжди, запізнилися:)Це є нормально. Хлопці - це Віталій, Діма Верба та я. А дівчата - це Юля Біленко та її подруга Катя.
Чекаючи на дівчат, ми несподівано зустріли Женю Слінько та його дівчину. Вони також гуляли цього вечора і вирішили долучитися до нашої компанії. Вони класно доповнили нашу компанію.
А план на вечір у нас був такий. Спочатку ми повинні були піти і десь випити, а потім вже їхати до клубу. Так ми і зробили. Після деяких вагань та обговорень ми вирішили піти у кафе-столову "Смак", що на вул. Московській.
Час, що ми провели в тому кафе, був найприємнішим для мене за весь вечір. Ми дійсно добре випили, поговорили, посміялися. Перший раз в своєму житті нахабно пив горілку з пивом. Зранку я відчув всі "переваги" такого вживання алкоголю:)
Потім ми їхали в маршрутці до клуба. Там теж класно посміялися. Голосно розмовляли на всю маршрутку, але ніхто зауваження нам не зробив. Мабуть, пристойно і "в рамках" себе вели.
Женя з дівчиною в клуб з нами йти не захотіли. Тому ми лише вп'ятьох пішли туди. Але спочатку ми ще зайшли в "Сільпо" і купили там "пального", а потім випили все це біля "Насосної фекальної станції", і там же обговорили болючі питання сьогодення:)
Нарешті десь о 12 ночі ми дісталися клубу "Молінарі". Вхід коштував або 80 гривень з видачею "в навантаження" спеціальної клубної валюти "Молінарікі", яку можна було витратити в барі клуба, або 40 гривень без неї.
Вже в невеликій черзі за квитком почалися приємні несподіванки для мене. Я зустрів там Катю Костенко. А в неї дізнався, що там також були мої старі знайомі з фігурного катання. Тобто я ще зустрів Діму Ігнатенко, Віталія Сазонця та Сергія Кульбача. Погано, що з Катею не було її партнера і мого, мабуть, найліпшого друга з мого минулого життя фігуриста Румалона-Ромчика . Наступного разу обов'язково знайду час для зустрічі з ним.
Зайшли спокійно і почали одразу танцювати. Поки я був так достатньо п'яний, то танцювати було прикольно. Мене вистачило буквально на 2 години. І ще одну я по інерції відстрибав на танцполі. Нормальна людина не може під ту музику 5 годин танцювати. Хоча якщо б мені поставили те, що я слухаю, я би, певно, зміг би.
Що тут можна сказати? Нічний клуб - це особисто для мене такий собі шматочок гівна. Відчуваю себе там як в зоопарку. Розмовляти там практично не можна, а тому все падає до тваринних інстинктів мови тіла. От і бачиш, як хлопці обходять дівчат. А потім далі все відомо: секс, можливо якесь дуже невеличке продовження у вигляді пару побачень, і все закінчується тим, що життя - це не клуб-зоопарк, і тут мовою тіла не обійтися. А частіше виявляється, що на більше "клаббєри" не здатні. І це об'єктивно.
Кажуть, що є кращі клуби за "Молінарі". Можливо. Але на кращі в мене не вистачає грошей. Але я зроблю все можливе для того, щоб я зміг робити те, що я хочу.
Отже, резюме таке. Дуже дякую хлопцям і дівчатам, з котрими зустрілися того вечора. Все було просто чудово. І я з великим задоволенням ще раз так само відпочину з вами, але без нічного клубу. Для мене це лайно, яке сушить мій мозок. Я зробив ще раз свої висновки з цього. Можна сказати, що провів маленьке дослідження:)
Чудовий був вечір:) Записав собі в актив:)
ПМ. Звичайно, що ті думки це моє особисте бачення, яке, як завжди, може кардинально відрізнятися від дійсності. Тому критика заохочується, якщо хтось, знову ж таки, читає:)
Читати далі...
Якось не склалося в моєму житті з клубами. Але цього разу я вирішив піти, бо якось не вистачало мені розваг останнім часом. А тим паче мене запросив Віталій Богомолов, мій чудовий коллєга-студент з групи ТЛь:)І відмовлятися не було ніякого сенсу.
А тепер про мої враження від всього вечора і клубу "Молінарі".
Зустрілися ми біля "Мосту" о 19.00. Хлопці прийшли вчасно, а дівчата, як завжди, запізнилися:)Це є нормально. Хлопці - це Віталій, Діма Верба та я. А дівчата - це Юля Біленко та її подруга Катя.
Чекаючи на дівчат, ми несподівано зустріли Женю Слінько та його дівчину. Вони також гуляли цього вечора і вирішили долучитися до нашої компанії. Вони класно доповнили нашу компанію.
А план на вечір у нас був такий. Спочатку ми повинні були піти і десь випити, а потім вже їхати до клубу. Так ми і зробили. Після деяких вагань та обговорень ми вирішили піти у кафе-столову "Смак", що на вул. Московській.
Час, що ми провели в тому кафе, був найприємнішим для мене за весь вечір. Ми дійсно добре випили, поговорили, посміялися. Перший раз в своєму житті нахабно пив горілку з пивом. Зранку я відчув всі "переваги" такого вживання алкоголю:)
Потім ми їхали в маршрутці до клуба. Там теж класно посміялися. Голосно розмовляли на всю маршрутку, але ніхто зауваження нам не зробив. Мабуть, пристойно і "в рамках" себе вели.
Женя з дівчиною в клуб з нами йти не захотіли. Тому ми лише вп'ятьох пішли туди. Але спочатку ми ще зайшли в "Сільпо" і купили там "пального", а потім випили все це біля "Насосної фекальної станції", і там же обговорили болючі питання сьогодення:)
Нарешті десь о 12 ночі ми дісталися клубу "Молінарі". Вхід коштував або 80 гривень з видачею "в навантаження" спеціальної клубної валюти "Молінарікі", яку можна було витратити в барі клуба, або 40 гривень без неї.
Вже в невеликій черзі за квитком почалися приємні несподіванки для мене. Я зустрів там Катю Костенко. А в неї дізнався, що там також були мої старі знайомі з фігурного катання. Тобто я ще зустрів Діму Ігнатенко, Віталія Сазонця та Сергія Кульбача. Погано, що з Катею не було її партнера і мого, мабуть, найліпшого друга з мого минулого життя фігуриста Румалона-Ромчика . Наступного разу обов'язково знайду час для зустрічі з ним.
Зайшли спокійно і почали одразу танцювати. Поки я був так достатньо п'яний, то танцювати було прикольно. Мене вистачило буквально на 2 години. І ще одну я по інерції відстрибав на танцполі. Нормальна людина не може під ту музику 5 годин танцювати. Хоча якщо б мені поставили те, що я слухаю, я би, певно, зміг би.
Що тут можна сказати? Нічний клуб - це особисто для мене такий собі шматочок гівна. Відчуваю себе там як в зоопарку. Розмовляти там практично не можна, а тому все падає до тваринних інстинктів мови тіла. От і бачиш, як хлопці обходять дівчат. А потім далі все відомо: секс, можливо якесь дуже невеличке продовження у вигляді пару побачень, і все закінчується тим, що життя - це не клуб-зоопарк, і тут мовою тіла не обійтися. А частіше виявляється, що на більше "клаббєри" не здатні. І це об'єктивно.
Кажуть, що є кращі клуби за "Молінарі". Можливо. Але на кращі в мене не вистачає грошей. Але я зроблю все можливе для того, щоб я зміг робити те, що я хочу.
Отже, резюме таке. Дуже дякую хлопцям і дівчатам, з котрими зустрілися того вечора. Все було просто чудово. І я з великим задоволенням ще раз так само відпочину з вами, але без нічного клубу. Для мене це лайно, яке сушить мій мозок. Я зробив ще раз свої висновки з цього. Можна сказати, що провів маленьке дослідження:)
Чудовий був вечір:) Записав собі в актив:)
ПМ. Звичайно, що ті думки це моє особисте бачення, яке, як завжди, може кардинально відрізнятися від дійсності. Тому критика заохочується, якщо хтось, знову ж таки, читає:)
Читати далі...
четвер, 19 березня 2009 р.
Любов зла:)
Під час читання блоґів потрапив на одну дуже цікаву, як на мене, цитату:
"Соромно зізнаватися, але у своєму житті був щасливий лише з проститутками. Так звані "порядні дівчата" з пристойних родин лише висмактували з мене кров та гроші. Надаю перевагу справжнім блядям, а не тим хвойдам, які маскуються під офісних щуриць, мамочкиних дочок або романтичних красунь.."
Так от що я про це думаю.
В моєму житті в мене не було досвіду стосунків з проститутками:) І я думаю, що це добре:)Мені в деякому сенсі пощастило більше, ніж автору цитати. Але тут можна посперечатися, бо життя штука не однозначна.
А от з другою групою "справжніх блядей" та "хвойд" я зустрічався. І це правда. Дійсно, не тільки зі свого досвіду можу сказати, що це дратує більш за все, коли ти щось робиш для дівчини: подарунки, знаки уваги, запрошення в кіно і т.д., а вона на етапі переходу до серйозніших стосунків тупо починає морозитися, лякатися і тому подібне.
Здавалося б, що тут неначе нічого такого, за що можна назвати "хвойдами", немає. Але як показує практика, то такі дівчата постійно "крутять" так час від часу з хлопцями. В результаті ці "янголятка" і є справжніми "проститутками". Трохи з тим, трохи з іншим, а потім, нічого логічно не пояснюючи, вони тебе кидають. Звичайно, мотив якійсь вони іноді кидають, тіпа "ти такий хороший, а я така погана і не достойна тебе", або "я не бачу подальших перспектив". З цих пояснень по суті нічого не зрозуміло. А це і є найголовніше. З нормального пояснення можна зробити висновок і не робити помилок в майбутньому. Але все тут зовсім по-інакшому виходить...
От після такого досвіду і хочеться просто "пройтись по якійсь дівчині катком". Тобто просто її використати для власних потреб і не гратися в романтичні штучки просто так. Звідси потім і виходить, що "Всі мужики - казли". По-моєму, є об'єктивні причини для цього:)
ПМ. Авжеж, це моє суб'єктивне бачення, яке згодом може змінитися.
ППМ. Коментарі вітаються, якщо хтось читає:)
Читати далі...
"Соромно зізнаватися, але у своєму житті був щасливий лише з проститутками. Так звані "порядні дівчата" з пристойних родин лише висмактували з мене кров та гроші. Надаю перевагу справжнім блядям, а не тим хвойдам, які маскуються під офісних щуриць, мамочкиних дочок або романтичних красунь.."
Так от що я про це думаю.
В моєму житті в мене не було досвіду стосунків з проститутками:) І я думаю, що це добре:)Мені в деякому сенсі пощастило більше, ніж автору цитати. Але тут можна посперечатися, бо життя штука не однозначна.
А от з другою групою "справжніх блядей" та "хвойд" я зустрічався. І це правда. Дійсно, не тільки зі свого досвіду можу сказати, що це дратує більш за все, коли ти щось робиш для дівчини: подарунки, знаки уваги, запрошення в кіно і т.д., а вона на етапі переходу до серйозніших стосунків тупо починає морозитися, лякатися і тому подібне.
Здавалося б, що тут неначе нічого такого, за що можна назвати "хвойдами", немає. Але як показує практика, то такі дівчата постійно "крутять" так час від часу з хлопцями. В результаті ці "янголятка" і є справжніми "проститутками". Трохи з тим, трохи з іншим, а потім, нічого логічно не пояснюючи, вони тебе кидають. Звичайно, мотив якійсь вони іноді кидають, тіпа "ти такий хороший, а я така погана і не достойна тебе", або "я не бачу подальших перспектив". З цих пояснень по суті нічого не зрозуміло. А це і є найголовніше. З нормального пояснення можна зробити висновок і не робити помилок в майбутньому. Але все тут зовсім по-інакшому виходить...
От після такого досвіду і хочеться просто "пройтись по якійсь дівчині катком". Тобто просто її використати для власних потреб і не гратися в романтичні штучки просто так. Звідси потім і виходить, що "Всі мужики - казли". По-моєму, є об'єктивні причини для цього:)
ПМ. Авжеж, це моє суб'єктивне бачення, яке згодом може змінитися.
ППМ. Коментарі вітаються, якщо хтось читає:)
Читати далі...
середа, 18 березня 2009 р.
Seether
Останнім часом слухаю багато нової музики. Вона не дуже нова з огляду на жанр, бо це той же рок, альтернативний рок, метал і т.д.
Дуже сподобався останній альбом Finding Beauty In Negative Spaces команди Seether з ПАР(Південно-Африканська Республіка).
А ось і класна пісня і відео до неї з цього самого альбому.
Насолоджуйтеся:)
Читати далі...
Дуже сподобався останній альбом Finding Beauty In Negative Spaces команди Seether з ПАР(Південно-Африканська Республіка).
А ось і класна пісня і відео до неї з цього самого альбому.
Насолоджуйтеся:)
Читати далі...
пʼятниця, 6 березня 2009 р.
Операція "Валькірія"
От подивився цей дуже цікавий фільм. Враження справляє позитивне.
На ці обличчя приємно дивитися:)
Мої враження такі:
1. Дуже сподобався антураж: костюми, символіка, екіпіровка, форма - все просто супер.
2. Сам сюжет класний. Не знаю, на скільки це все правдиво, але фільм цікаво дивитися. Звісно, що сценаристи додавали там від себе.
3. Справляє враження організація замаху і чітке керівництво ним.
4. І гра акторів теж сподобалася. Том Круз виглядав дійсно круто:)
5. Я не побачив у фільмі багато ліберальної пропаганди. Це сподобалося. Лише там спочатку щось Штауфенберг писав у щоденнику, і в середині казали про концтабори. Хоча я особисто багато в чому згоден зі Штауфенбергом.
6. Приємно дуже бачити офіцерів як людей "слова":"Сказав - зробив". Все чітко і без додаткових тупих запитань. Це те, до чого я прагну.
Ось такі мої враження. А ваші які? :)
Читати далі...
На ці обличчя приємно дивитися:)
Мої враження такі:
1. Дуже сподобався антураж: костюми, символіка, екіпіровка, форма - все просто супер.
2. Сам сюжет класний. Не знаю, на скільки це все правдиво, але фільм цікаво дивитися. Звісно, що сценаристи додавали там від себе.
3. Справляє враження організація замаху і чітке керівництво ним.
4. І гра акторів теж сподобалася. Том Круз виглядав дійсно круто:)
5. Я не побачив у фільмі багато ліберальної пропаганди. Це сподобалося. Лише там спочатку щось Штауфенберг писав у щоденнику, і в середині казали про концтабори. Хоча я особисто багато в чому згоден зі Штауфенбергом.
6. Приємно дуже бачити офіцерів як людей "слова":"Сказав - зробив". Все чітко і без додаткових тупих запитань. Це те, до чого я прагну.
Ось такі мої враження. А ваші які? :)
Читати далі...
четвер, 5 березня 2009 р.
Торренти
Почав користуватися торрентами. Дуже класно. Мені раніше Артем розповідав, що це класна штука, але я так до кінця не розумів, що воно таке.
Зараз я сам відчував наскільки класна сама ідея торрентів. Дуже розумно.
Перший фільм скачав. Це "Операція "Валькірія". Подивлюся сьогодні ввечері.
Опановуємо потроху сучасні технології:) На черзі буде Лінух)
Читати далі...
Зараз я сам відчував наскільки класна сама ідея торрентів. Дуже розумно.
Перший фільм скачав. Це "Операція "Валькірія". Подивлюся сьогодні ввечері.
Опановуємо потроху сучасні технології:) На черзі буде Лінух)
Читати далі...
середа, 4 березня 2009 р.
Аватар в Вконтактє
Поставив націоналістичну картинку в якості аватари у відомій соцмережі ВКонтакті. Цікаво було, яка реакція буде?
Оцю картинку поставив. Як виявилося, незадоволених тільки аж один намалювався з моїх друзів і почав мені "політику партії" розповідати. Звісно, що я це пустив все повз вуха.
Я чекав, що деякі люди видалять мене з "Друзів". Але нічого подібного не було. Мене лише один раз запитали, що означає символ "Ідея Нації" посередині. А кількість друзів залишилася та сама - 400 френдів.
Бачу, що люди настільки аполітичні та сконцентровані на отриманні задоволення від життя, що вони три рази поклали на те, що в мене на аватарі написано. Хоча треба визнати, що та картинка дуже нейтральна. Вона виглядає просто "націонал-демократично", якби не знак "Ідеї Нації". Але дуже мало людей знають, що воно таке.
Правда, все ж таки ще одна людина звернула увагу на кордони України, що вони більше ніж теперішні. Так, там етнічні кордони, а не політичні.
А можливо люди вже звикли, що я послідовно показую свою справжню націоналістичну позицію та світогляд все більше і більше. Хто знає?
Всьо буде чьотко:)
Читати далі...
Оцю картинку поставив. Як виявилося, незадоволених тільки аж один намалювався з моїх друзів і почав мені "політику партії" розповідати. Звісно, що я це пустив все повз вуха.
Я чекав, що деякі люди видалять мене з "Друзів". Але нічого подібного не було. Мене лише один раз запитали, що означає символ "Ідея Нації" посередині. А кількість друзів залишилася та сама - 400 френдів.
Бачу, що люди настільки аполітичні та сконцентровані на отриманні задоволення від життя, що вони три рази поклали на те, що в мене на аватарі написано. Хоча треба визнати, що та картинка дуже нейтральна. Вона виглядає просто "націонал-демократично", якби не знак "Ідеї Нації". Але дуже мало людей знають, що воно таке.
Правда, все ж таки ще одна людина звернула увагу на кордони України, що вони більше ніж теперішні. Так, там етнічні кордони, а не політичні.
А можливо люди вже звикли, що я послідовно показую свою справжню націоналістичну позицію та світогляд все більше і більше. Хто знає?
Всьо буде чьотко:)
Читати далі...
Дежавю
Здається мені, що нічого в мене не виходить. Знову наступаю на вже знайомі мені граблі...
Так хочеться, щоб все вийшло. Але відчуваю, що відстань не зменшується. І не бачу перспектив. Тобто я щось намагаюсь, а відповідної реакції не відчуваю. Тому і сам якось зупиняюся і входжу в ступор.
Хочу продовження і розвитку, а їх немає. Чому? Чому? Чому?
Давно вже не було в мене такого настрою і таких думок. Хочеться здатися. Але це не за моїми правилами.
Добре, ще побарахтаємося трохи. Може зіб'ю вершки з молока, як та жаба, що не втонула в молоці завдяки цьому:)
Сподіваюся на краще:)
Читати далі...
Так хочеться, щоб все вийшло. Але відчуваю, що відстань не зменшується. І не бачу перспектив. Тобто я щось намагаюсь, а відповідної реакції не відчуваю. Тому і сам якось зупиняюся і входжу в ступор.
Хочу продовження і розвитку, а їх немає. Чому? Чому? Чому?
Давно вже не було в мене такого настрою і таких думок. Хочеться здатися. Але це не за моїми правилами.
Добре, ще побарахтаємося трохи. Може зіб'ю вершки з молока, як та жаба, що не втонула в молоці завдяки цьому:)
Сподіваюся на краще:)
Читати далі...
CUT як в ЖЖ
Щойно зробив собі КАТ, як в ЖЖ.
Як? Читайте під катом:)
Давно вже хтів це зробити, тому що дуже великими і незграбними виглядають пости. Для мене це було трохи важко, бо я у ВЕБ-програмуванні "нє бум-бум". Але шляхом послідовних наближень все ж таки зробив:)
Робив все, як написано в мануалі тут.
Читати далі...
Як? Читайте під катом:)
Давно вже хтів це зробити, тому що дуже великими і незграбними виглядають пости. Для мене це було трохи важко, бо я у ВЕБ-програмуванні "нє бум-бум". Але шляхом послідовних наближень все ж таки зробив:)
Робив все, як написано в мануалі тут.
Читати далі...
понеділок, 2 березня 2009 р.
Тартак
Тартак - це мабуть моя найулюбленіша українська група. Особливо дуже подобається мені як людина соліст Сашко Положинський. Мені здається, що я давно вже підсвідомо взяв його за взірець для себе: в одязі, в певних рухах тіла під час прослуховування музики, в певних елементах життєвої позиції. Дуже подобається, що в піснях Тартак підкреслює свою активну громадянську позицію і не стоїть осторонь актуальних суспільних та політичних проблем. Що з успіхом відображається у їхній творчості.
А ось їх останній кліп, який мені дуже подобається, як і сама пісня звісно.
Читати далі...
А ось їх останній кліп, який мені дуже подобається, як і сама пісня звісно.
Читати далі...
Підписатися на:
Дописи (Atom)
Публікації
