Зустрівся з Артемом aka @tioma. Чудово провели час. Ось невеличкий звіт про це.
Спочатку сиділи в Пузатій Хаті. Пили там глінтвейн і чай з наполеоном. Через деякий час до нас приєднався Кастен, але не надовго, і він нас залишив, бо поспішав по особистих справах. Потім ми пішли прогулятись по Набережній. По дорозі зустріли Артема Ткачука. Несподівана така собі зустріч. Але було приємно побачити однокласника. Постояли поговорили з ним хвилин 10 і пішли далі.
Дискутували на актуальні теми сьогодення. А саме про:
- плани на майбутнє;
- особисте життя;
- способи заробітку для існування;
- twitter;
- віртуальне спілкування взагалі;
- інтернет;
- політику;
- релігію;
- державу;
- вибори;
- суспільство;
- людей.
Основні висновки, які були зроблені:
1. Більшість людей - ідіоти.
2. Розумні роблять все, для того, щоб ідіоти залишалися ідіотами.
3. Християнство - лажа.
4. Скоріш за все переможе Юля.
5. Багато людей неправильно застосовують twitter.
6. Google Reader - класна штука.
7. Аристократизм - це круто і правильно.
В принципі все:)
Читати далі...
Показ дописів із міткою відпочинок. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою відпочинок. Показати всі дописи
субота, 21 листопада 2009 р.
понеділок, 11 травня 2009 р.
Нотатки з Криму. Підсумки.
Насправді, я дуже помилився у своїх судженнях на рахунок людей, з ким відпочивав на травневі свята. Одразу тут хочеться зробити висновок, що так поспішно як я судити про людей не можна. Завжди потрібен час на знайомство з людиною та формування думки про неї.
Спочатку дійсно враження від компанії були не дуже. Але потім стало зрозуміло, що люди - це люди. І потрібно поважати всіх, бо всі ми різні. Саме це і є запорукою цікавого життя у взаємодії різних, а часом антагоністичних, характерів.
Можу сказати, що в кінці подорожі я можу назвати лише 2-3 імені, з якими мені не хотілося б проводити час в майбутньому. Виявилося, що так або інакше, більшість в нашій компанії були перед усім особистостями. Тобто людьми, що мають свої "фішки", свої особливості характеру і вдачі, що і робить з просто людини "особистість".
Читати далі...
Спочатку дійсно враження від компанії були не дуже. Але потім стало зрозуміло, що люди - це люди. І потрібно поважати всіх, бо всі ми різні. Саме це і є запорукою цікавого життя у взаємодії різних, а часом антагоністичних, характерів.
Можу сказати, що в кінці подорожі я можу назвати лише 2-3 імені, з якими мені не хотілося б проводити час в майбутньому. Виявилося, що так або інакше, більшість в нашій компанії були перед усім особистостями. Тобто людьми, що мають свої "фішки", свої особливості характеру і вдачі, що і робить з просто людини "особистість".
Читати далі...
субота, 2 травня 2009 р.
Нотатки з Криму 2009. 3 день.
Я дуже помилився вчора про людей, що оточують мене в подорожі. І я відверто дуже радий визнати свою помилку:)
Справа в тому, що сьогодні цілий день йшов дощ. Тому ми залишилися в таборі і тільки спали та розмовляли.
Табор, де ми стоїм, дуже класний, тому що там є дуже багато дров. Але проблема в тому, що до води дуже важко дістатися. Джерело води знаходиться внизу гори, де ми зупинилися. Стежка для спуску після дощу стала дуже слизькою в деяких місцях. Але нам об 11 вечора стало зрозуміло, що не вистачає нам води на завтра і треба за нею йти. І ми пішли. Я, Дмитро і Єгор. Як раз імла опустилася і було дуже темно. Я не захотів спускатися, коли зрозумів, з чим треба зіткнутися. І Дмитро мене підтримав. А от Єгор мене здивував. Він сказав, що все одно треба йти, і пішов. Тоді ми не мали іншого виходу як піти за ним. Це було реально небезпечно для життя. Але ми пройшли. Якщо б Єгор не пішов, ми б також не пішли б. Як повернулися, то висказали своє фе Єгору, бо ми дуже ризикували. Зараз все нормально.
Подорож продовжується:)
Читати далі...
Справа в тому, що сьогодні цілий день йшов дощ. Тому ми залишилися в таборі і тільки спали та розмовляли.
Табор, де ми стоїм, дуже класний, тому що там є дуже багато дров. Але проблема в тому, що до води дуже важко дістатися. Джерело води знаходиться внизу гори, де ми зупинилися. Стежка для спуску після дощу стала дуже слизькою в деяких місцях. Але нам об 11 вечора стало зрозуміло, що не вистачає нам води на завтра і треба за нею йти. І ми пішли. Я, Дмитро і Єгор. Як раз імла опустилася і було дуже темно. Я не захотів спускатися, коли зрозумів, з чим треба зіткнутися. І Дмитро мене підтримав. А от Єгор мене здивував. Він сказав, що все одно треба йти, і пішов. Тоді ми не мали іншого виходу як піти за ним. Це було реально небезпечно для життя. Але ми пройшли. Якщо б Єгор не пішов, ми б також не пішли б. Як повернулися, то висказали своє фе Єгору, бо ми дуже ризикували. Зараз все нормально.
Подорож продовжується:)
Читати далі...
пʼятниця, 1 травня 2009 р.
Нотатки з Криму 2009. 2 день.
Щось сьогодні день 2, і я трохи зірвався ввечері. Дуже некомфортно себе відчуваю. Реально з 15 людей в нашій бригаді Людьми з Великої Літери можу назвати лише свого брата, Іру та Гену. Це люди, які мені цікаві. Всі інші лише масовка, яка постійно п'є, лається і пишається цими чеснотами. Ненавиджу.
В цілому день пройшов дуже цікаво. Ми дуже багато пройшли, в мене ниють плечі від рюкзаку. Багато в чому ми завдячуємо такому розвитку подій нашому провіднику, який перший раз йде цим маршрутом. Ми пару разів не знали куди йти, несподівано потрапляли на річку, яку потрібно було переходити вброд, робили непотрібні хуки. В кінці кінців це дуже виснажило всіх, але тепер відчуваєш гордість за свої звершення:)
Протягом всього дня деякі хлопці навмисно намагалися напитися якнайсильніше. Тепер ввечері, коли протверезіли, розповідають про це всім з великою гордістю:)
Важкувато мені під це підлаштовуватися. Бо я явно інший. І іноді мене дуже напрягає отакє от опускання до рівня більшості.
Окремого слова заслуговують дівчата. Більшість з них п'ять, курять, лаяться матом не гірше за хлопців. Важкувато на когось реально звернути увагу.
Мені немає з ким поговорити. Я читаю, цікавлюсь новинами, аналізую, думаю, намагаюся працювати над вдосконаленням себе. Одним словам я тупо ботан. Теми розмов тут про гулянки і випивку, а я тут взагалі профан.
Зараз мені здається, що розум іноді сильно заважає.
Далі буде... Пройшло лише 2 дні:)
Читати далі...
В цілому день пройшов дуже цікаво. Ми дуже багато пройшли, в мене ниють плечі від рюкзаку. Багато в чому ми завдячуємо такому розвитку подій нашому провіднику, який перший раз йде цим маршрутом. Ми пару разів не знали куди йти, несподівано потрапляли на річку, яку потрібно було переходити вброд, робили непотрібні хуки. В кінці кінців це дуже виснажило всіх, але тепер відчуваєш гордість за свої звершення:)
Протягом всього дня деякі хлопці навмисно намагалися напитися якнайсильніше. Тепер ввечері, коли протверезіли, розповідають про це всім з великою гордістю:)
Важкувато мені під це підлаштовуватися. Бо я явно інший. І іноді мене дуже напрягає отакє от опускання до рівня більшості.
Окремого слова заслуговують дівчата. Більшість з них п'ять, курять, лаяться матом не гірше за хлопців. Важкувато на когось реально звернути увагу.
Мені немає з ким поговорити. Я читаю, цікавлюсь новинами, аналізую, думаю, намагаюся працювати над вдосконаленням себе. Одним словам я тупо ботан. Теми розмов тут про гулянки і випивку, а я тут взагалі профан.
Зараз мені здається, що розум іноді сильно заважає.
Далі буде... Пройшло лише 2 дні:)
Читати далі...
четвер, 30 квітня 2009 р.
Нотатки з Криму 2009. 1 день.
Сьогодні перший день в поході:)
Відчуваю себе дуже не комфортно. Бо люди дуже багато п'ють. Для мене це напряжно.
В поїзді все було нормально. Класно поспілкувалися з хлопцями. Гена до речі приємна людина. Не дебіл. Це точно.
Єдина проблема була в тому, що по приїзді до Бахчисараю ми пішли на місце стоянки. Але десь за 1 км до неї зупинив нас Мерседес і місцеві вводити хотіли мзду за те, щоб коні нас пропустили. Не знаю, як там все владнали, але ми десь годину тупо чекали на те, щоб далі піти. Не сподобалося це.
Важкувато почуваюся у новій кампанії. Вимушено мовчу і слухаю. Намагаюся знайти свою нішу. Це трохи важко. Тут головне бути смішним і easygoing. Тобто дуже далеким від самоконтролю.
Все тут здається не моє. Тому це і цікаво. Подивимося що буде далі:)
Читати далі...
Відчуваю себе дуже не комфортно. Бо люди дуже багато п'ють. Для мене це напряжно.
В поїзді все було нормально. Класно поспілкувалися з хлопцями. Гена до речі приємна людина. Не дебіл. Це точно.
Єдина проблема була в тому, що по приїзді до Бахчисараю ми пішли на місце стоянки. Але десь за 1 км до неї зупинив нас Мерседес і місцеві вводити хотіли мзду за те, щоб коні нас пропустили. Не знаю, як там все владнали, але ми десь годину тупо чекали на те, щоб далі піти. Не сподобалося це.
Важкувато почуваюся у новій кампанії. Вимушено мовчу і слухаю. Намагаюся знайти свою нішу. Це трохи важко. Тут головне бути смішним і easygoing. Тобто дуже далеким від самоконтролю.
Все тут здається не моє. Тому це і цікаво. Подивимося що буде далі:)
Читати далі...
неділя, 26 квітня 2009 р.
День Народження Дмитра 2009
Вчора мій брат отримав свої привітання з Днем Народження! І я вітаю його тут з 20-річчям:)
Цього року Дмитро вирішив відсвяткувати ДН на природі з друзями. Ми поїхали до Новомосковська, де нас чекав Влад, одногрупник Дмитра. Там ми пішли до лісопаркової зони, де планували підсмажити шашлики, привітати мого брата, відпочити та взагалі класно провести час.
Думаю, це вдалося. До речі, Дмитро запросив на ДН Влада, Кастена, Іллю, Сашка Шипко, свою дівчину Сашу, Анса, ну і звісно, мене:) Кастен, щоправда, під’їхав трохи згодом, а поверталися ми всі разом.
Як завжди мама наготували наче й небагато, але все одно ми все не з’їли. Торт поїхав з нами додому:) Все інше було прийнято на "УРА", особливо піцца мамина всім сподобалася.
Пили ми шампанське, горілку та пиво. Здавалося б, що мішати не можна, але ми пили небагато і при цьому багато їли. Тому ніхто п’яним не був:)
Коли ми від’їжджали від Нового Центру стався кумедний епізод. Ми вже всі сіли в маршрутку і почали їхати. Аж раптом Дмитро питається:"А де моя сумка?". Всі подивилися, але сумки з майже всім провіантом не було. Я одразу впав у ступор, але Дмитро не розгубився. Він зупиняє маршрутку, каже водію, щоб той почекав, і біжить як Форрест Гамп до Нового Центру за сумкою. Прибіг приблизно через 1.5 хвилини назад вже з сумкою, ну дуже швидко повернувся:) Ми навіть почали жартувати, що він ледь до олімпійського рекорду не добіг, тому що на повороті трохи забарився:) А насправді нам дуже пощастило, що ми лише метрів 500 від’їхали.
Виявилося, що Дмитро поставив сумку на лавку, де ми всі залишили наші сумки, і пішов за квитками. А потім, коли вертався, одразу попрямував у маршрутку. Всі ж інші і я взяли свої сумки і сіли в маршрутку:) А про сумку Дмитра я забув, завтикав, і вона залишилася стояти там:(
Далі трохи фоток з мого смарта. Потім ще додам.
Читати далі...
Я і мій брат Дмитро.
Цього року Дмитро вирішив відсвяткувати ДН на природі з друзями. Ми поїхали до Новомосковська, де нас чекав Влад, одногрупник Дмитра. Там ми пішли до лісопаркової зони, де планували підсмажити шашлики, привітати мого брата, відпочити та взагалі класно провести час.
Думаю, це вдалося. До речі, Дмитро запросив на ДН Влада, Кастена, Іллю, Сашка Шипко, свою дівчину Сашу, Анса, ну і звісно, мене:) Кастен, щоправда, під’їхав трохи згодом, а поверталися ми всі разом.
Як завжди мама наготували наче й небагато, але все одно ми все не з’їли. Торт поїхав з нами додому:) Все інше було прийнято на "УРА", особливо піцца мамина всім сподобалася.
Пили ми шампанське, горілку та пиво. Здавалося б, що мішати не можна, але ми пили небагато і при цьому багато їли. Тому ніхто п’яним не був:)
Коли ми від’їжджали від Нового Центру стався кумедний епізод. Ми вже всі сіли в маршрутку і почали їхати. Аж раптом Дмитро питається:"А де моя сумка?". Всі подивилися, але сумки з майже всім провіантом не було. Я одразу впав у ступор, але Дмитро не розгубився. Він зупиняє маршрутку, каже водію, щоб той почекав, і біжить як Форрест Гамп до Нового Центру за сумкою. Прибіг приблизно через 1.5 хвилини назад вже з сумкою, ну дуже швидко повернувся:) Ми навіть почали жартувати, що він ледь до олімпійського рекорду не добіг, тому що на повороті трохи забарився:) А насправді нам дуже пощастило, що ми лише метрів 500 від’їхали.
Виявилося, що Дмитро поставив сумку на лавку, де ми всі залишили наші сумки, і пішов за квитками. А потім, коли вертався, одразу попрямував у маршрутку. Всі ж інші і я взяли свої сумки і сіли в маршрутку:) А про сумку Дмитра я забув, завтикав, і вона залишилася стояти там:(
Далі трохи фоток з мого смарта. Потім ще додам.
Читати далі...
четвер, 23 квітня 2009 р.
неділя, 29 березня 2009 р.
Зустріч з однокласниками
Вчора ходив з бувшими однокласниками привітати нашого класного керівника, Риму Миколаївну, з Днем Народження. Нажаль, вона не змогла нас прийняти як вже зазвичай приймає, коли ми до неї приходимо. Бо була зайнята онуками і зі здоров'ям має деякі проблеми. Але добре, що хоча б в коридорі ми змогли подарувати їй квіти і коробку цукерок.
Цього року нас було лише 8, бо з кожним разом все менше людей приходить. Це в принципі нормально.
Були я, Ілля, Юра Ребристий, Євген Третяк, Євгенія Пудова, Марина Стукалова, Ганна Гадієва та Настя Георгієва. Потім, коли ми пішли в кафе "Дніпро", до нас приєдналася Василик Наталя.
Марина принесла фото своєї дворічної дівчинки. Дуже приємно було подивитися. В цілому вона виглядає щасливою. Я відверто радію за неї. Вона офіційно одружилася з батьком дівчинки. Це добре.
У Юри також підростає хлопчик. Але він нічого не розповідав про своє сімейне життя. Видно лише, що він нормально заробляє і задоволений цим. Це також добре.
Євген Третяк також порадував. Все в нього нормально.
Інші по-моєму не дуже змінилися. Тому про них писати не буду.
Цього року нас було лише 8, бо з кожним разом все менше людей приходить. Це в принципі нормально.
Були я, Ілля, Юра Ребристий, Євген Третяк, Євгенія Пудова, Марина Стукалова, Ганна Гадієва та Настя Георгієва. Потім, коли ми пішли в кафе "Дніпро", до нас приєдналася Василик Наталя.
Марина принесла фото своєї дворічної дівчинки. Дуже приємно було подивитися. В цілому вона виглядає щасливою. Я відверто радію за неї. Вона офіційно одружилася з батьком дівчинки. Це добре.
У Юри також підростає хлопчик. Але він нічого не розповідав про своє сімейне життя. Видно лише, що він нормально заробляє і задоволений цим. Це також добре.
Євген Третяк також порадував. Все в нього нормально.
Інші по-моєму не дуже змінилися. Тому про них писати не буду.
Після Рими Миколаївни ми пішли в кафе, в яке я ходжу лише раз на рік, коли ходимо привітати класного керівника:) Кафе не дуже з огляду на контингент людей. Але там дешево і сердито.
Ставлю собі плюс за вечір:)
Читати далі...
понеділок, 23 березня 2009 р.
Нічний клуб
В своєму житті був у нічних клубах 4 рази, включаючи цей останній, про який зараз пишу:)
Якось не склалося в моєму житті з клубами. Але цього разу я вирішив піти, бо якось не вистачало мені розваг останнім часом. А тим паче мене запросив Віталій Богомолов, мій чудовий коллєга-студент з групи ТЛь:)І відмовлятися не було ніякого сенсу.
А тепер про мої враження від всього вечора і клубу "Молінарі".
Зустрілися ми біля "Мосту" о 19.00. Хлопці прийшли вчасно, а дівчата, як завжди, запізнилися:)Це є нормально. Хлопці - це Віталій, Діма Верба та я. А дівчата - це Юля Біленко та її подруга Катя.
Чекаючи на дівчат, ми несподівано зустріли Женю Слінько та його дівчину. Вони також гуляли цього вечора і вирішили долучитися до нашої компанії. Вони класно доповнили нашу компанію.
А план на вечір у нас був такий. Спочатку ми повинні були піти і десь випити, а потім вже їхати до клубу. Так ми і зробили. Після деяких вагань та обговорень ми вирішили піти у кафе-столову "Смак", що на вул. Московській.
Час, що ми провели в тому кафе, був найприємнішим для мене за весь вечір. Ми дійсно добре випили, поговорили, посміялися. Перший раз в своєму житті нахабно пив горілку з пивом. Зранку я відчув всі "переваги" такого вживання алкоголю:)
Потім ми їхали в маршрутці до клуба. Там теж класно посміялися. Голосно розмовляли на всю маршрутку, але ніхто зауваження нам не зробив. Мабуть, пристойно і "в рамках" себе вели.
Женя з дівчиною в клуб з нами йти не захотіли. Тому ми лише вп'ятьох пішли туди. Але спочатку ми ще зайшли в "Сільпо" і купили там "пального", а потім випили все це біля "Насосної фекальної станції", і там же обговорили болючі питання сьогодення:)
Нарешті десь о 12 ночі ми дісталися клубу "Молінарі". Вхід коштував або 80 гривень з видачею "в навантаження" спеціальної клубної валюти "Молінарікі", яку можна було витратити в барі клуба, або 40 гривень без неї.
Вже в невеликій черзі за квитком почалися приємні несподіванки для мене. Я зустрів там Катю Костенко. А в неї дізнався, що там також були мої старі знайомі з фігурного катання. Тобто я ще зустрів Діму Ігнатенко, Віталія Сазонця та Сергія Кульбача. Погано, що з Катею не було її партнера і мого, мабуть, найліпшого друга з мого минулого життя фігуриста Румалона-Ромчика . Наступного разу обов'язково знайду час для зустрічі з ним.
Зайшли спокійно і почали одразу танцювати. Поки я був так достатньо п'яний, то танцювати було прикольно. Мене вистачило буквально на 2 години. І ще одну я по інерції відстрибав на танцполі. Нормальна людина не може під ту музику 5 годин танцювати. Хоча якщо б мені поставили те, що я слухаю, я би, певно, зміг би.
Що тут можна сказати? Нічний клуб - це особисто для мене такий собі шматочок гівна. Відчуваю себе там як в зоопарку. Розмовляти там практично не можна, а тому все падає до тваринних інстинктів мови тіла. От і бачиш, як хлопці обходять дівчат. А потім далі все відомо: секс, можливо якесь дуже невеличке продовження у вигляді пару побачень, і все закінчується тим, що життя - це не клуб-зоопарк, і тут мовою тіла не обійтися. А частіше виявляється, що на більше "клаббєри" не здатні. І це об'єктивно.
Кажуть, що є кращі клуби за "Молінарі". Можливо. Але на кращі в мене не вистачає грошей. Але я зроблю все можливе для того, щоб я зміг робити те, що я хочу.
Отже, резюме таке. Дуже дякую хлопцям і дівчатам, з котрими зустрілися того вечора. Все було просто чудово. І я з великим задоволенням ще раз так само відпочину з вами, але без нічного клубу. Для мене це лайно, яке сушить мій мозок. Я зробив ще раз свої висновки з цього. Можна сказати, що провів маленьке дослідження:)
Чудовий був вечір:) Записав собі в актив:)
ПМ. Звичайно, що ті думки це моє особисте бачення, яке, як завжди, може кардинально відрізнятися від дійсності. Тому критика заохочується, якщо хтось, знову ж таки, читає:)
Читати далі...
Якось не склалося в моєму житті з клубами. Але цього разу я вирішив піти, бо якось не вистачало мені розваг останнім часом. А тим паче мене запросив Віталій Богомолов, мій чудовий коллєга-студент з групи ТЛь:)І відмовлятися не було ніякого сенсу.
А тепер про мої враження від всього вечора і клубу "Молінарі".
Зустрілися ми біля "Мосту" о 19.00. Хлопці прийшли вчасно, а дівчата, як завжди, запізнилися:)Це є нормально. Хлопці - це Віталій, Діма Верба та я. А дівчата - це Юля Біленко та її подруга Катя.
Чекаючи на дівчат, ми несподівано зустріли Женю Слінько та його дівчину. Вони також гуляли цього вечора і вирішили долучитися до нашої компанії. Вони класно доповнили нашу компанію.
А план на вечір у нас був такий. Спочатку ми повинні були піти і десь випити, а потім вже їхати до клубу. Так ми і зробили. Після деяких вагань та обговорень ми вирішили піти у кафе-столову "Смак", що на вул. Московській.
Час, що ми провели в тому кафе, був найприємнішим для мене за весь вечір. Ми дійсно добре випили, поговорили, посміялися. Перший раз в своєму житті нахабно пив горілку з пивом. Зранку я відчув всі "переваги" такого вживання алкоголю:)
Потім ми їхали в маршрутці до клуба. Там теж класно посміялися. Голосно розмовляли на всю маршрутку, але ніхто зауваження нам не зробив. Мабуть, пристойно і "в рамках" себе вели.
Женя з дівчиною в клуб з нами йти не захотіли. Тому ми лише вп'ятьох пішли туди. Але спочатку ми ще зайшли в "Сільпо" і купили там "пального", а потім випили все це біля "Насосної фекальної станції", і там же обговорили болючі питання сьогодення:)
Нарешті десь о 12 ночі ми дісталися клубу "Молінарі". Вхід коштував або 80 гривень з видачею "в навантаження" спеціальної клубної валюти "Молінарікі", яку можна було витратити в барі клуба, або 40 гривень без неї.
Вже в невеликій черзі за квитком почалися приємні несподіванки для мене. Я зустрів там Катю Костенко. А в неї дізнався, що там також були мої старі знайомі з фігурного катання. Тобто я ще зустрів Діму Ігнатенко, Віталія Сазонця та Сергія Кульбача. Погано, що з Катею не було її партнера і мого, мабуть, найліпшого друга з мого минулого життя фігуриста Румалона-Ромчика . Наступного разу обов'язково знайду час для зустрічі з ним.
Зайшли спокійно і почали одразу танцювати. Поки я був так достатньо п'яний, то танцювати було прикольно. Мене вистачило буквально на 2 години. І ще одну я по інерції відстрибав на танцполі. Нормальна людина не може під ту музику 5 годин танцювати. Хоча якщо б мені поставили те, що я слухаю, я би, певно, зміг би.
Що тут можна сказати? Нічний клуб - це особисто для мене такий собі шматочок гівна. Відчуваю себе там як в зоопарку. Розмовляти там практично не можна, а тому все падає до тваринних інстинктів мови тіла. От і бачиш, як хлопці обходять дівчат. А потім далі все відомо: секс, можливо якесь дуже невеличке продовження у вигляді пару побачень, і все закінчується тим, що життя - це не клуб-зоопарк, і тут мовою тіла не обійтися. А частіше виявляється, що на більше "клаббєри" не здатні. І це об'єктивно.
Кажуть, що є кращі клуби за "Молінарі". Можливо. Але на кращі в мене не вистачає грошей. Але я зроблю все можливе для того, щоб я зміг робити те, що я хочу.
Отже, резюме таке. Дуже дякую хлопцям і дівчатам, з котрими зустрілися того вечора. Все було просто чудово. І я з великим задоволенням ще раз так само відпочину з вами, але без нічного клубу. Для мене це лайно, яке сушить мій мозок. Я зробив ще раз свої висновки з цього. Можна сказати, що провів маленьке дослідження:)
Чудовий був вечір:) Записав собі в актив:)
ПМ. Звичайно, що ті думки це моє особисте бачення, яке, як завжди, може кардинально відрізнятися від дійсності. Тому критика заохочується, якщо хтось, знову ж таки, читає:)
Читати далі...
Підписатися на:
Дописи (Atom)
Публікації
