В четвер відзначали захист диплому в кафе, куди я не пішов, зрозуміло з яких причин. А тому я відзначав його в іншій кумпанії:)
В понеділок поїхав на турбазу з одногрупниками відзначити дипломування. Нє, ну всьо було супер. І компанія класне, і весело, і розмови розумні, і м'ясо смачно приготували. Але ж завжди знайдеться якась фігня. І цього разу вона підкралася з того боку, з якого і слід було чекати. А я блін і втикнув і прогавив. В мене завжди були ”чудові” взаємовідносини з Серьожою. І тут вони зіграли своє. Мені він як мінімум просто не подобається, і я вже 2 рази обіцяв собі, що не буду з ним спілкуватися. Але цього разу вирішив жеж наплювати на це, щоб відзначити з хорошими людьми своє дипломування. Можливо, і нічого поганого Сєрьожа не зробив, але я не хотів такого саме від нього. Зробив би цей жарт хтось би інший я б так не вибухнув. Дякую хлопцям, що вмовили мене залишитися. Наступного разу точно з Серьожою нікуди не піду і пити з ним не буду. Ну це вже втретє і в останнє. Я намагався, але не вийшло.
А так я ніколи не забуду як задвінуло Андрюшу, його танці напівголим біля стіни, як він намагався забрати цигарки в Сєрьожи та Діми, як ми біси гнали у номері та потім спали вчотирьох на двох кроватях. Я також і бої очеретом запам'ятаю, але з трохи неприємним забарвленням.
Дякую всім, хто там був за чудовий відпочинок.
Читати далі...
середа, 24 лютого 2010 р.
неділя, 21 лютого 2010 р.
Я вертаюсь до свого звичного ритму життя після дипломування.
Сьогодні як за звичай пішов плавати з друзями в басейн.
Нарешті я сходив до перукаря, бо вже 2 місяці не підстригався.
Почав встановлювати потрібне пз на свій ноут, який був придбаний ще напочатку лютого. Думаю там дві системи поставити: віндовс та лінух.
Продовжив читати книжки і робити зарядку вранці.
Читати далі...
Сьогодні як за звичай пішов плавати з друзями в басейн.
Нарешті я сходив до перукаря, бо вже 2 місяці не підстригався.
Почав встановлювати потрібне пз на свій ноут, який був придбаний ще напочатку лютого. Думаю там дві системи поставити: віндовс та лінух.
Продовжив читати книжки і робити зарядку вранці.
Читати далі...
четвер, 18 лютого 2010 р.
Я знищений. І зробив я це сам. Методично і послідовно я вбив те, за ради чого я більш менш наполегливо працював. Дуже сумно. І головне тут те, що якось це треба пояснити. Куди ділася моя дисципліна та відповідальність, яку я набув ще в школі. До кінця четвертого курсу вона ще була присутня. Але треба бути чесним перед собою. Я давно вже відчував, що щось не те зі мною. Мабуть переломний момент настав на третьому курсі, коли я був на практиці в кб. От тоді я й почав мало по малу забивати на навчання.
До цієї практики в кб я дійсно вірив, що якщо дуже хорошо навчатися і бути розумним, то перед тобою відкриті всі двері і зі знаннями ти можеш досягнути всього, що забажаєш. О, як же я помилявся. На тій практиці я бачив просто супер розумних людей, які ледве зводять кінці з кінцями, ходять в одязі, якому вже майже як мені років і т.д. Чомусь я не так собі представляв розумних людей. Навіть на захисті добродій з кб запрошував нас туди працювати і казав, що там сила силенна розумних людей. І це правда. Але чомусь ці розумники не можуть себе нормально прогодувати. Щось тут не те. І після цього я і почав забивати по троху. Тут зіграла велику моя відвертість. Мені дуже важко займатися чимось, де я відверто не бачу змісту. Звісно, що треба бути повним бовдуром, щоб вважати, що навчання на фізтеху нічого не дає. Воно дає і багато дає. Але щось в мені зіграло таке, що відбило моє прагнення до навчання всерйоз і надовго.
Досить важко собі в цьому признатися, що я завжди любив робити щось за що тебе похвалять. І в школі я тому і вчиася добре, бо за це мене ставили як приклад, я був на хорошому рахунку і мене там любили. В універі все по-іншому. Там неважливо насправді як ти вчишся. Відмінник ти чи ні. Всім до цього немає діла. Лише пару раз я відчув, що я маю якусь перевагу як відминник. В школі було все навпаки.
Отже, я просрав все що тільки можна було. Фактично я спіймав фейл, який дуже важко переварити. Бо тут виходить так, що мої відмінні оцінки за всі п'ять з половиною років я просто просрав. Це неприємно. А вдвічі неприємно це тим, що це об'єктивно і мені важко навіть придумати, де пройшла несправедливсть з боку викладачів.
Хоча є тут момент, який мене не виправдає, але тінь на кафедру кине.всі знають, що більшість дипломів це на 90 відсотків дралоскоп та копі паст. В можму випадку ні перше ні друге ніяк не було можливо, бо моя тема оригінальна і нова. Думаю, що вони сподівалися на мене, як на здібного студента, і видали нестандартну тему.
Ця нестандартна тема потребує дослідження і матеріалу. Якщо більшість студентів з моєї групи або отримали по суті готові дипломи, або зкомпонували свій з декількох інших я такої можливості не мав. Спочатку я намагався щось знайти по цій тематиці. Але все, що я отримував в якості рекомендацій, було накшталт піди і подивись в інеті. Я намагався шукати. Але знаходив лише малюнки без креслень, досліджень та розрахунків, що мої колеги вже звісно мали. Після цього опускалися руки. Хоча зараз я відчуваю, де треба було б додати, щоб нормально захиститися. І це не дуже важко. Але зараз вже все втрачено і полімери я просрав.
Взагалі мій фейл також кидає тінь на кафедру. Як це так вийшло, що відминник, вакалавр з відзнакою та взагалі хороший студент так провалився на дипломі? Це також їх недопрацювання. Я впевнений в цьому. І зараз я бачу, як можливо було б мене направити в правильне русло. Можна було і на практику зкерувати кудись по темі, а не просто для галочки.
Як не крути, я винен сам. Як не як можна було легко зробити так, щоб захиститися феєрично і успішно, не дивляись на об'єктивні причини.
Важко буде тепер бачити викладачів. Хоча за ту ахінею я б сам п'ять не поставив. А мені від цього не легше. І як всі нормальні люди вини на собі я відчувати не хочу, хоча б і об'єктивною є вона. Тому я звинувачую подумки викладачів, які ухвалили рішення, що мене не задовольняє.
Тепер я маю не наступити на ці граблі втретє. Бо граблі з бакалавром також були. Я думав про аспірантуру. Але думаю, що туди мені дорога закрита. Бо претендентів туди багато. Якщо б можна було просто туди вступати я б мав багато шансів, тому що там як екзамен є іноземна мова, якою мало хто може похвалитися з моїх колег. Але для аспірантури це фігня. Бо туди або беруть або ні. Екзамени там формальність.
Подивимося що буде далі. Дуже добре, що я відчуваю, як мене відпускає після цього шоку, закінчуючи писати цей пост.
Читати далі...
До цієї практики в кб я дійсно вірив, що якщо дуже хорошо навчатися і бути розумним, то перед тобою відкриті всі двері і зі знаннями ти можеш досягнути всього, що забажаєш. О, як же я помилявся. На тій практиці я бачив просто супер розумних людей, які ледве зводять кінці з кінцями, ходять в одязі, якому вже майже як мені років і т.д. Чомусь я не так собі представляв розумних людей. Навіть на захисті добродій з кб запрошував нас туди працювати і казав, що там сила силенна розумних людей. І це правда. Але чомусь ці розумники не можуть себе нормально прогодувати. Щось тут не те. І після цього я і почав забивати по троху. Тут зіграла велику моя відвертість. Мені дуже важко займатися чимось, де я відверто не бачу змісту. Звісно, що треба бути повним бовдуром, щоб вважати, що навчання на фізтеху нічого не дає. Воно дає і багато дає. Але щось в мені зіграло таке, що відбило моє прагнення до навчання всерйоз і надовго.
Досить важко собі в цьому признатися, що я завжди любив робити щось за що тебе похвалять. І в школі я тому і вчиася добре, бо за це мене ставили як приклад, я був на хорошому рахунку і мене там любили. В універі все по-іншому. Там неважливо насправді як ти вчишся. Відмінник ти чи ні. Всім до цього немає діла. Лише пару раз я відчув, що я маю якусь перевагу як відминник. В школі було все навпаки.
Отже, я просрав все що тільки можна було. Фактично я спіймав фейл, який дуже важко переварити. Бо тут виходить так, що мої відмінні оцінки за всі п'ять з половиною років я просто просрав. Це неприємно. А вдвічі неприємно це тим, що це об'єктивно і мені важко навіть придумати, де пройшла несправедливсть з боку викладачів.
Хоча є тут момент, який мене не виправдає, але тінь на кафедру кине.всі знають, що більшість дипломів це на 90 відсотків дралоскоп та копі паст. В можму випадку ні перше ні друге ніяк не було можливо, бо моя тема оригінальна і нова. Думаю, що вони сподівалися на мене, як на здібного студента, і видали нестандартну тему.
Ця нестандартна тема потребує дослідження і матеріалу. Якщо більшість студентів з моєї групи або отримали по суті готові дипломи, або зкомпонували свій з декількох інших я такої можливості не мав. Спочатку я намагався щось знайти по цій тематиці. Але все, що я отримував в якості рекомендацій, було накшталт піди і подивись в інеті. Я намагався шукати. Але знаходив лише малюнки без креслень, досліджень та розрахунків, що мої колеги вже звісно мали. Після цього опускалися руки. Хоча зараз я відчуваю, де треба було б додати, щоб нормально захиститися. І це не дуже важко. Але зараз вже все втрачено і полімери я просрав.
Взагалі мій фейл також кидає тінь на кафедру. Як це так вийшло, що відминник, вакалавр з відзнакою та взагалі хороший студент так провалився на дипломі? Це також їх недопрацювання. Я впевнений в цьому. І зараз я бачу, як можливо було б мене направити в правильне русло. Можна було і на практику зкерувати кудись по темі, а не просто для галочки.
Як не крути, я винен сам. Як не як можна було легко зробити так, щоб захиститися феєрично і успішно, не дивляись на об'єктивні причини.
Важко буде тепер бачити викладачів. Хоча за ту ахінею я б сам п'ять не поставив. А мені від цього не легше. І як всі нормальні люди вини на собі я відчувати не хочу, хоча б і об'єктивною є вона. Тому я звинувачую подумки викладачів, які ухвалили рішення, що мене не задовольняє.
Тепер я маю не наступити на ці граблі втретє. Бо граблі з бакалавром також були. Я думав про аспірантуру. Але думаю, що туди мені дорога закрита. Бо претендентів туди багато. Якщо б можна було просто туди вступати я б мав багато шансів, тому що там як екзамен є іноземна мова, якою мало хто може похвалитися з моїх колег. Але для аспірантури це фігня. Бо туди або беруть або ні. Екзамени там формальність.
Подивимося що буде далі. Дуже добре, що я відчуваю, як мене відпускає після цього шоку, закінчуючи писати цей пост.
Читати далі...
неділя, 7 лютого 2010 р.
(title unknown)
Я як раз про це нещодавно думав.
Так, інформаційне поле існує:)
ЗІ. Dadakinder, звісно, мудак. Думаю, що це пояснювати не треба:)
Читати далі...
Так, інформаційне поле існує:)
ЗІ. Dadakinder, звісно, мудак. Думаю, що це пояснювати не треба:)
Читати далі...
субота, 6 лютого 2010 р.
середа, 3 лютого 2010 р.
Логіка «меншого зла»
Логіка «меншого зла»: "
Читати далі...
Для того, щоб визначити логічну стрункість тієї чи іншої тези, можна звести її до абсурду. Тоді всі її приохвані та не дуже помітні вади одразу стають очевидними. Візьмемо меншовартісну холуйську нацдемівську логіку "меншого зла".
Логіка «меншого зла»:
Тимошенко - Янукович. Тимошенко – менше зло.
Янукович – Симоненко. Янукович – менше зло.
Симоненко – Вітренко. Симоненко – менше зло.
Вітренко – Марков. Вітренко – менше зло.
Марков – Чікатіло. Марков – менше зло.
Чікатіло – Сатана. Чікатіло – менше зло.
Сатана-1 та Сатана-2. Хтось з них все-таки менше зло, бо голосуючи проти всіх або не йдучи на вибори, ти приводиш до влади ще гіршого Сатану! Так що рятуймо Україну!
"Читати далі...
понеділок, 1 лютого 2010 р.
Мені б у небо / Up in the Air
Подивився я це кіно. Мені воно спдобалося. Цікаво і пізнавально для мене.
Тепер, на що я звернув увагу.
1. Джордж Клуні красавчік. Він виглядає дуже класно. Чоловік з харизмою, в чудовій фізичній формі - недарма дівчата на нього всі заглядаються:) А сивина, що з'явилася у нього на скронях, лише додає йому бонусів як зрілого, досвідченого та успішного чоловіка.
2. Герой Джорджа Клуні веде таке життя, де з жінками він має нечасті зустрічи, які їх не до чого не забов'язують. І здається, що він задоволений цим. Але через низку подій в фільмі герой Клуні розуміє, що хоче мати поряд жінку, з якою він може мати серйозніші стосунки.
Тобто нам показують певну хибність життєвої позиції героя.
Особисто мене в даному випадку цікавить те, як можна мати секс з дівчиною, а потім не відчувати ніяких забов'язань та емоцій.
Мабуть, я ще не доріс:)
3. Жінка, з якою Клуні має нечасті зустрічі, і в яку він потім певним чином закохується, насправді веде подвійне життя. Вдома вона жінка свого чоловіка, а у відрядженнях вона дає собі свободу по суті у подружніх зрадах.
Коли я дивився кіно, то я в це не повірив. Не повірив в те, що вона може бути щасливою, маючи такий спосіб життя.
Але я мабуть помилявся. Бо я пішов читати жж-ком'юніті і надибав жж, де жінка веде таке саме життя, як і героіня в кіно. При чому ця жж-юзер цим дуже пишається і роздає направо і наліво всілякі поради накшталт того, чи можна зізнаватися в зрадах чи ні, або які чоловіки кращі подружні чи вільні і т.д. і т.п. З прочитаного там стало зрозуміло, що така ситуація можлива за певних обставин. Хоча, якщо чесно, мій стереотипний мозок цього зрозуміти в повному обсязі не може.
Висновок такий, що це чудове кіно, яке спонукає мене думати і просуватися далі у протистоянні зі своїми стереотипами.
ЗІ. Несподобалося, що там немає хеппі енду. Але цей прийом тут дуже доречний.
Читати далі...
Тепер, на що я звернув увагу.
1. Джордж Клуні красавчік. Він виглядає дуже класно. Чоловік з харизмою, в чудовій фізичній формі - недарма дівчата на нього всі заглядаються:) А сивина, що з'явилася у нього на скронях, лише додає йому бонусів як зрілого, досвідченого та успішного чоловіка.
2. Герой Джорджа Клуні веде таке життя, де з жінками він має нечасті зустрічи, які їх не до чого не забов'язують. І здається, що він задоволений цим. Але через низку подій в фільмі герой Клуні розуміє, що хоче мати поряд жінку, з якою він може мати серйозніші стосунки.
Тобто нам показують певну хибність життєвої позиції героя.
Особисто мене в даному випадку цікавить те, як можна мати секс з дівчиною, а потім не відчувати ніяких забов'язань та емоцій.
Мабуть, я ще не доріс:)
3. Жінка, з якою Клуні має нечасті зустрічі, і в яку він потім певним чином закохується, насправді веде подвійне життя. Вдома вона жінка свого чоловіка, а у відрядженнях вона дає собі свободу по суті у подружніх зрадах.
Коли я дивився кіно, то я в це не повірив. Не повірив в те, що вона може бути щасливою, маючи такий спосіб життя.
Але я мабуть помилявся. Бо я пішов читати жж-ком'юніті і надибав жж, де жінка веде таке саме життя, як і героіня в кіно. При чому ця жж-юзер цим дуже пишається і роздає направо і наліво всілякі поради накшталт того, чи можна зізнаватися в зрадах чи ні, або які чоловіки кращі подружні чи вільні і т.д. і т.п. З прочитаного там стало зрозуміло, що така ситуація можлива за певних обставин. Хоча, якщо чесно, мій стереотипний мозок цього зрозуміти в повному обсязі не може.
Висновок такий, що це чудове кіно, яке спонукає мене думати і просуватися далі у протистоянні зі своїми стереотипами.
ЗІ. Несподобалося, що там немає хеппі енду. Але цей прийом тут дуже доречний.
Читати далі...
Підписатися на:
Дописи (Atom)
Публікації
