Так напрягає цей період свят 14 лютого, 23 лютого та 8 березня.
В мене немає жодного бажання святкувати ці нібито свята. Якщо перше не дуже напрягає, бо коханої людини в мене нема, то два інших тхнуть совком та брехнею.

23 мене вітали. По правді я дякував лише з вічливості, але нічого святкового не відчував. Для більшості це просто привід випити. Впевнений, що мало хто зможе хоч якось розтлумачити, чому дєнь мужчін треба саме 23 відзначати.

Так само буде і восьмого березня. Особисто я привітаю лише тих жінок, яких буде нечемно не привітати. Тобто просто тих, кого зустріну або з ким буду розмовляти 8 березня. І вітання мої також будуть не від щирого серця, а так - щоб не образилися і не задавали додаткових тупих питань, чому це я не вітаю. Тобто просто не буду таким собі розумником.

Відверто жаль людей, які не хочуть думати і включати мозок, ставлячи фан на перше місце. Хоча це їх вибір, і я не є його часткою.

Думається, що 14 лютого я не святкую, бо нема з ким. Якщо б було навпаки, то я точно мав би святкувати це вигадане комерційне свято. Не знаю. Але з досвіду мого хорошого друга, який поділяє мою думку на ці свята, виходить, що треба вітати жінок на ці фантомні свята. Бо вони дуже ображаються і ніяким чином думати не хочуть. Факт подарунка 14 та 8 для них є вельми необхідною умовою уваги та кохання.

Хоча, можливо, певна кількість дівчат розуміє штучність цих свят, але, мабуть, дуже їм неприємно потрапити в ситауцію, коли всіх вітають казна з чим, а їх взагалі не вітають.

Я от 23 взагалі ніяк не чекав. Отримав я декілька привітань. Але з цього ніякого щастя не отримав, навіть навпаки. Тепер я в деякому сенсі забов'язаний привітати тих дівчат 8 березня.

Мда...


Читати далі...

Отримання диплому

Намагався сьогодні отримати всі підписи в обхідному листі, на підставі якого видають диплом. Який же я, блін, наївний!
А справа вся в тому, що отримав я майже всіх крім відділу зв'язку з виробництвом. Це той відділ, що має мене працевлаштовувати як бюджетника. Але звісно що крім КБ, куди я йти не хочу, мені нічого не можуть там запропонувати. І не в КБ тут справа, а в тому, що я просто так диплома отримати не можу, бо маю обов'язково бути працевлаштованим. Моїм працевлаштуванням взагалі-то має опікуватися держава, бо вона мене за державний кошт навчила, щоб я на неї хоч трохи пропрацював. Але виходить так, що я їй непотрібен. Ось і бачимо на скільки "ефективно" працює держава у сфері освіти - готує спеціалістів, які їй непотрібні.

І це ще не все. Зараз я маю зробити за державу те, що вона або не може або не хоче робити. Тобто мені потрібно хоча б формально працевлаштуватися на підприємство з державною часткою власності, щоб формально відмазати державу, що нібито я їй потрібен, і вона мене працевлаштувала. Отака от правда жизні.

Люблять в нас ще з часів совка займатися не чимось потрібним, а імітацією бурхливої діяльності. Наче все чудово працює, і всі задоволені.

Не знаю, що я буду робити. Спробую взяти справку в ПГ. Думаю, що проконає.
В ПГ добре, що я працевлаштуюсь на інженерну спеціальність. Все одно диплом я ще не скоро побачу. Минулому випуску дали влітку.


Читати далі...

Поточне

В універі проходжу обхідний лист. Сьогодні вже з бібліотеками розрахувався. Завтра далі піду проходити.

Також я вирішую питання про надання мені додатку до диплому, де буде вказано, що я ще маю право перекладати тексти на технічну тематику. Завтра маю побачити Майданюка і взяти в нього виписку з протоколу про захист англійською. І далі вже продовжити оформлення.

Ходив на німецьку після місячної перерви. Роблю багато помилок. Але відчуваю, що мій рівень зростає. І яцим дуже задоволений. Завів нового зошити. Почну вивчати слова по картках, як радила мені Катя. Треба для карток спеціальний конвертик в зошит вклеїти.

Ніяк не вистачає зараз часу нормально зайнятися лептомом. Єдине, що зробив, це поставив Windows 7. Ще зрозумів, як ставити лінух. А часу на все це поки що не маю.

Взагалі цікава ситуація виходить. Я собі напридумав купу цікавих завдань, що буду робити після дипломування. Це і німецька, і швидкісний друк на клавіатурі, і створення нового блогу, і вивчення елементарних веб технологій і т.д. Але виявмлося, що все це непотрібно, бо я і так маю купу справ. І байдики бити ніколи.
Отак от.



Читати далі...

Диплом у вузькому колі.

В четвер відзначали захист диплому в кафе, куди я не пішов, зрозуміло з яких причин. А тому я відзначав його в іншій кумпанії:)

В понеділок поїхав на турбазу з одногрупниками відзначити дипломування. Нє, ну всьо було супер. І компанія класне, і весело, і розмови розумні, і м'ясо смачно приготували. Але ж завжди знайдеться якась фігня. І цього разу вона підкралася з того боку, з якого і слід було чекати. А я блін і втикнув і прогавив. В мене завжди були ”чудові” взаємовідносини з Серьожою. І тут вони зіграли своє. Мені він як мінімум просто не подобається, і я вже 2 рази обіцяв собі, що не буду з ним спілкуватися. Але цього разу вирішив жеж наплювати на це, щоб відзначити з хорошими людьми своє дипломування. Можливо, і нічого поганого Сєрьожа не зробив, але я не хотів такого саме від нього. Зробив би цей жарт хтось би інший я б так не вибухнув. Дякую хлопцям, що вмовили мене залишитися. Наступного разу точно з Серьожою нікуди не піду і пити з ним не буду. Ну це вже втретє і в останнє. Я намагався, але не вийшло.

А так я ніколи не забуду як задвінуло Андрюшу, його танці напівголим біля стіни, як він намагався забрати цигарки в Сєрьожи та Діми, як ми біси гнали у номері та потім спали вчотирьох на двох кроватях. Я також і бої очеретом запам'ятаю, але з трохи неприємним забарвленням.

Дякую всім, хто там був за чудовий відпочинок.

Читати далі...

Я вертаюсь до свого звичного ритму життя після дипломування.

Сьогодні як за звичай пішов плавати з друзями в басейн.

Нарешті я сходив до перукаря, бо вже 2 місяці не підстригався.

Почав встановлювати потрібне пз на свій ноут, який був придбаний ще напочатку лютого. Думаю там дві системи поставити: віндовс та лінух.

Продовжив читати книжки і робити зарядку вранці.



Читати далі...

Я знищений. І зробив я це сам. Методично і послідовно я вбив те, за ради чого я більш менш наполегливо працював. Дуже сумно. І головне тут те, що якось це треба пояснити. Куди ділася моя дисципліна та відповідальність, яку я набув ще в школі. До кінця четвертого курсу вона ще була присутня. Але треба бути чесним перед собою. Я давно вже відчував, що щось не те зі мною. Мабуть переломний момент настав на третьому курсі, коли я був на практиці в кб. От тоді я й почав мало по малу забивати на навчання.

До цієї практики в кб я дійсно вірив, що якщо дуже хорошо навчатися і бути розумним, то перед тобою відкриті всі двері і зі знаннями ти можеш досягнути всього, що забажаєш. О, як же я помилявся. На тій практиці я бачив просто супер розумних людей, які ледве зводять кінці з кінцями, ходять в одязі, якому вже майже як мені років і т.д. Чомусь я не так собі представляв розумних людей. Навіть на захисті добродій з кб запрошував нас туди працювати і казав, що там сила силенна розумних людей. І це правда. Але чомусь ці розумники не можуть себе нормально прогодувати. Щось тут не те. І після цього я і почав забивати по троху. Тут зіграла велику моя відвертість. Мені дуже важко займатися чимось, де я відверто не бачу змісту. Звісно, що треба бути повним бовдуром, щоб вважати, що навчання на фізтеху нічого не дає. Воно дає і багато дає. Але щось в мені зіграло таке, що відбило моє прагнення до навчання всерйоз і надовго.
Досить важко собі в цьому признатися, що я завжди любив робити щось за що тебе похвалять. І в школі я тому і вчиася добре, бо за це мене ставили як приклад, я був на хорошому рахунку і мене там любили. В універі все по-іншому. Там неважливо насправді як ти вчишся. Відмінник ти чи ні. Всім до цього немає діла. Лише пару раз я відчув, що я маю якусь перевагу як відминник. В школі було все навпаки.

Отже, я просрав все що тільки можна було. Фактично я спіймав фейл, який дуже важко переварити. Бо тут виходить так, що мої відмінні оцінки за всі п'ять з половиною років я просто просрав. Це неприємно. А вдвічі неприємно це тим, що це об'єктивно і мені важко навіть придумати, де пройшла несправедливсть з боку викладачів.

Хоча є тут момент, який мене не виправдає, але тінь на кафедру кине.всі знають, що більшість дипломів це на 90 відсотків дралоскоп та копі паст. В можму випадку ні перше ні друге ніяк не було можливо, бо моя тема оригінальна і нова. Думаю, що вони сподівалися на мене, як на здібного студента, і видали нестандартну тему.
Ця нестандартна тема потребує дослідження і матеріалу. Якщо більшість студентів з моєї групи або отримали по суті готові дипломи, або зкомпонували свій з декількох інших я такої можливості не мав. Спочатку я намагався щось знайти по цій тематиці. Але все, що я отримував в якості рекомендацій, було накшталт піди і подивись в інеті. Я намагався шукати. Але знаходив лише малюнки без креслень, досліджень та розрахунків, що мої колеги вже звісно мали. Після цього опускалися руки. Хоча зараз я відчуваю, де треба було б додати, щоб нормально захиститися. І це не дуже важко. Але зараз вже все втрачено і полімери я просрав.

Взагалі мій фейл також кидає тінь на кафедру. Як це так вийшло, що відминник, вакалавр з відзнакою та взагалі хороший студент так провалився на дипломі? Це також їх недопрацювання. Я впевнений в цьому. І зараз я бачу, як можливо було б мене направити в правильне русло. Можна було і на практику зкерувати кудись по темі, а не просто для галочки.

Як не крути, я винен сам. Як не як можна було легко зробити так, щоб захиститися феєрично і успішно, не дивляись на об'єктивні причини.

Важко буде тепер бачити викладачів. Хоча за ту ахінею я б сам п'ять не поставив. А мені від цього не легше. І як всі нормальні люди вини на собі я відчувати не хочу, хоча б і об'єктивною є вона. Тому я звинувачую подумки викладачів, які ухвалили рішення, що мене не задовольняє.

Тепер я маю не наступити на ці граблі втретє. Бо граблі з бакалавром також були. Я думав про аспірантуру. Але думаю, що туди мені дорога закрита. Бо претендентів туди багато. Якщо б можна було просто туди вступати я б мав багато шансів, тому що там як екзамен є іноземна мова, якою мало хто може похвалитися з моїх колег. Але для аспірантури це фігня. Бо туди або беруть або ні. Екзамени там формальність.


Подивимося що буде далі. Дуже добре, що я відчуваю, як мене відпускає після цього шоку, закінчуючи писати цей пост.


Читати далі...

(title unknown)

Я як раз про це нещодавно думав.
Так, інформаційне поле існує:)


ЗІ. Dadakinder, звісно, мудак. Думаю, що це пояснювати не треба:)

Читати далі...