22-25 серпня

Останні дні з 22 до 25 серпня пройшли зі знімним настроєм.
У п'ятницю 22 серпня я відвідав свого діда. Десь з півдня сидів в інтернеті: читав форуми, дивився фото друзів, завантажив кіно Літній Дощ Антоніо Бандераса.
Також подзвонив Джеффу в Канаду. Класно з ним поговорили.
Я трохи настрій підняв.

У суботу 23 серпня нічого не робив. Знову вбив час на інтернет, телевізор, де дивився олімпійські ігри та читання. Хоча в той день було свято Українського Прапора і можна було якось відсвяткувати.

У неділю 24 був день контрастів. Настрій був супер. По перше, це День Незалежності моєї Батьківщині Русі-України. А по друге, ми всією сім'єю поїхали відпочивати на Самару. Давно вже ми так родиною не збиралися. На Самарі зараз вода значно чище ніж в Дніпрі, тому ми багато плавали, засмагали на сонці, батьки ще й ловили рибу. Що найбільше вразило, так це кількість човнів. Давно я стільки не бачив. Це результат стрімкої забудови берегів Самари багатіями, що і їздять на цих вельми недешевих та й неекономічних човнах. Також вразила подвійна баржа, що спромоглася пройти дуже вузьким руслом Самари. Ми з захопленням дивилися, як капітан проходив поворот. Це було щось.
Ми нормально повернулися на стоянку, купивши по дорозі бензину. Лише один раз батько змінив свічку, що погано працювала, не даючи змоги їхати на максимальних обертах. Після зміни ми поїхали на третину швидше.
А от вечір цього дня був зіпсований, хоча обіцяв бути цікавим. І от чому.
Я і Дмитро домовилися з Іллєю зустрітися в центрі після того, як ми приїдемо з Самари. Але мені було треба додому перевдягтися. Тому Дмитро залишився я центрі, я поїхав додому. Поки я їхав додому, до Дмитра приїхали його дівчина Саша і Ілля з Кастеном та іншими знайомими. Дмитро сказав, що треба зачекати на мене. Але тут з'ясувалося, що Кастен з Іллєю та інші йдуть курити кальян і для мене, Дмитра та його дівчині не вистачає місця. Мій брат поставив питання руба. Він і з дівчиною міг спокійно піти гуляти. А от що робити зі мною? В результаті мене просто кинули. Ілля пішов з усіма, прекрасно розуміючи, що я не міг приїхати та приєднатися до них. Хай там з Кастеном. Я вже давно на нього забив. А от дуже прикро мені, що так вчинив Ілля. Я ж з ним домовлявся... Не знаю, що буде далі, але ані Іллі, ані Кастену більше не подзвоню першим.
Хоча я все ж таки приїхав до Дмитра. І потім ми з Іллєю зустрілися. Я йому нічого не сказав і намагався вдавати, що нічого не сталося. Не хотів зіпсувати людини вечір. Ми недовго пройшлися разом, а потім я з Дмитром і з Сашою поїхав додому.
Отакий день контрастів видався.

25 серпня у понеділок я майже весь день проспав. Знову не бігав. Ніяк не почну. Завтра обов'язково біжу:)