Мій перший усвідомлений крок до серйозних стосунків.

Нещодавно я дійсно зробив рішучий та, як на мене, змістовний крок до того, щоб почати серйозні стосунки з дівчиною(Принаймні, я мав серйозні наміри).
Можливо, це звучить трохи грубо. Але я тут намагаюся дати аналіз, а не дати волю емоціям.

Я вже дуже давно придивлявся до тієї дівчини. Якщо вже говорити чесно, то я вже намагався зробити крок вперед до неї минулого року. Але тоді я був зовсім інший та і дії мої були кволі і нединамічні. Тому все дуже швидко закінчилося. При чому дуже неприємно для мене закінчилося. Звісно, що тоді я вирішив, що такого більше не буде. І я планував зробити все для того, щоб стати цікавим для дівчат. А найголовніше-я мав навчитися донести себе до іншої людини. Думаю, що цього разу це вдалося. Погано, що я не досяг бажаного. Але і з цього я зроблю всі потрібні мені висновки. Хоча, мені здається, що проблема не в мені, але тільки я є відповідальним за все, що трапляється зі мною.

Хотілося б також трохи сказати про саму дівчину, яку я вподобав.
Як би це брутально і неприємно звучало, але я обираю дівчину згідно своїх цілей у житті. Вона повинна стати тією, хто стане моєю надійною опорою вдома, допоможе мені звільнитися від деяких турбот та стане моєю супутницею в житті, з якою я зможу полетіти дуже високо. Отак от, коротко.

Хтось скаже, що я егоїст. Але це не так. Я вважаю, що неможливо побудувати щастя на чужих кістках так само, як і неможливо бути щасливим з нещасливою людиною. Тому я дуже хочу і буду щиро віддячувати своїй коханій людині за все, що для мене буде робитися. І я сам стану в 100 разів щасливіший, якщо також зроблю щасливою кохану людину.

Так от про дівчину. Я до неї придивлявся і намагався визначити, на скільки вона така, як мені потрібно. Також я, звичайно, дивився чи викликаю я у неї певну симпатію. Бо без цього я б нічого не робив. Не люблю бути нав'язливим і переконувати людину в тому, чого вона очевидно не бачить:)

Так от я бачив, що я, як мінімум, є симпатичним для тої, на яку звернув увагу. З поміж всього невеликого кола мого спілкування вона здалася мені найкращою згідно мого ідеалу жінки. Тому я заздалегідь вже думав, як підступитися до неї. В мене не було конкретного плану. Я вирішив діяти за обставинами.

І коли випала нагода, я почав діяти. Не буду описувати, що я робив конкретно. Скажу лишень, що, як на мене, іншим разом треба бути більш стриманим та діяти не так швидко та агресивно. Бо це був певний бліцкриг:) А таке можливо не всім сподобається:)

Тепер можна констатувати, що мені відмовили. Це неприємно. Хоча за законом жанру певну маленьку надію мені дали:) Це правильно і приємно мені. Але я, мабуть, не буду чекати на цю надію. Я не люблю чекати. Бо той, хто дуже багато чекає, програє. Зазвичай, виграє той, хто діє активно:)

Найважче зараз те, що я ще думаю про ту дівчину. Це тому що я будую багато планів та розраховую свої наступні кроки заздалегідь. І зараз цей ланцюжок мого плану перервався. І виходить тепер треба забути і йти далі.
А як забути? Я знаю лише один класний спосіб, який дуже неприємний мені:( Коли думаєш про неї, то думаєш, яка ж вона класна:) А тепер треба подумати про недоліки, які в неї є, тоді все швидко забувається.
Отак от неприємно, але ефективно, на жаль:(

Але все ж таки всі ті нечисельні, але такі приємні, моменти залишаться зі мною назавжди:)

З.І. Для тебе. Це все, що відбувається в моїх думках. Це сухо і без романтики. Але в житті я інший. Думаю, ти відчула це. Дякую тобі за всі емоції та відвертість:)
Читати далі...

Нова прошивка мого N82

Десь 5 днів тому оновив прошивку мого смартфона Nokia N82. Оновлення були доступні ще півроку тому, але я не квапився їх встановити. Бо оце півроку тому Нокіа закрила можливість хаку прошивки для повного доступу до файлової системи смартфона.

В принципі можна було нормально і без хаку обходитися, але якщо встановив би кривий софт, то треба було б робити повний формат, бо доступу до системних папок немає. Тому я і забив на апдейт.

А ось нещодавно з'явився новий метод хаку для нових прошивок. Я й одразу і встановив. Тепер ходжу щасливий зі смартфоном, бо оновлення дуже суттєві:
1. Загальна швидкість роботи інтерфейсу покращена;
2. Швидше стартує камера, при відкритті шторки;
3. Оптимізовано енергоспоживання, довше працює від одної зарядки;
4. Та інші дрібні виправлення.

"Жіть стала лучшє, жіть стала вєсєлєй!" :)
Читати далі...

Чому існують геї, лесбійки та інші дегенерати.

Мене давно вже турбувало питання існування дегенератів з ЛГБТ спільноти, бо ці товариші очевидно не можуть мати свого продовження у вигляді дітей. А якщо вони не розмножуються, то не живуть, бо згідно Вікіпедії:"Головними ознаками життя є розмноження, спадковість та мінливість".

Отже, тоді який сенс в існуванні дегенератів для Природи, бо вони ж не живуть? Навіщо вона над ними так познущалася?

На мою думку, таким чином Природа(Бог) робить селекцію людей. Якщо уважно поглянути на тих, хто називає себе "особами з нетрадиційною сексуальною орієнтацією", вони в більшості виглядають кволими ззовні, або мають якісь невиліковні хвороби. От оцих хворих і недолугих Природа обмежує в розмноженні, щоб вони не псували генофонд.

Також не можна не помічати психологічних гомосексуалістів, що заявляють про себе так або поводяться так, віддаючи данину моді. Наче це зараз модно бути гомосексуалістом. Як на мене саме таких більшість. Вони формально здорові, але зомбоящик не дарма працює для своєї публіки:)

Висновок тут один:
Не треба чіпати цей мотлох, якщо вони не качають права, бо це не люди і, навіть, не живі істоти. Але якщо вони заважають нормальним людям, то їх треба знищувати.

А взагалі, життя - кльова штука:)
Читати далі...

Чому я пишу українською

Один мій дуже хороший знайомий Ілля Барков нещодавно запитав мене, чому я перейшов на українську мову у спілкуванні. Дійсно, в моєму блозі я не писав про це. А це треба зробити. Тому про це і піде мова.

Основна причина цього - це мій теперішній світогляд. Це є Націоналізм. Є дуже цікава історія про те, як я прийшов до нього, але це тема для окремого допису. Зауважу лише для цікавості, що свій перший голос на виборах віддав за комуністів, які зараз є для мене антагоністами:)

Так от коли я прийшов до цього світогляду, я почав глибше цікавитися історією України, а також традиціями і звичаями українців. Я почав читати книжки з цієї тематики. Багато в чому історія України, яку я знаю зараз, відрізняється від тієї, що давали в школі.

Після прочитаного я зрозумів, що російська мова є окупаційною мовою. Тобто тією мовою, яка була насаджена нам, а не витікала органічно з історії українців. Спочатку я не дуже в це повірив та і думав, яка різниця якою мовою спілкуєшся. Тому потім я зробив невеличке дослідження. Я спитав маму, тата, тітку, дідуся про те, якою мовою спілкувалися родичі. Так от мої українські прадіди розмовляли українською. А, на жаль, мої батьки вже виключно російськомовні, бо вони вже діти "совкової системи ", хоча батько немає проблем з мовою, хіба що не розмовляє українською.

Тепер залишилося питання: "Навіщо намагатися себе пересилити і почати спілкуватися українською?". В моєму розумінні, мова-це не лише засіб спілкування, це код, який передається нам нашими пращурами. В цьому коді зашифровано всі знання, традиції та досвід минулих поколінь.

Також вважаю, що мова це ніби ОС, на якій працюють наші мізки. Різні ОС у різних народів дають нам різні менталітети і різноманітність у культурі. Якщо я українець, то до моєї "архітектури" найбільше підійде саме УКРАЇНСЬКА ОС, що розбудовувалася віками і передавалася від прадідів. Таким чином досягається гармонія "софта з залізом" :)

З цього далі випливає поняття РІДНОЇ мови. Це перед усім мова твого РОДУ, а не мова якою ти спілкуєшся та думаєш. Хіба російська це мова мого РОДУ?

Ось причини того, чому я вирішив перейти до спілкування українською. Правда, це я роблю етапами. Зараз я на тій стадії, де я повністю україномовний в інтернеті. Іноді розмовляю українською вживу, коли на це є сприятлива ситуація. Вважаю, що не треба дратувати людей, якщо їм це не подобається. Для перебудови будь-якої системи, і мовної в тому числі, потрібен час. Тому не треба вимагати неможливого від тих, хто тебе оточує. Треба робити все поступово і методично. Що я і роблю.

Дуже скоро люди будуть сприймати це нормально:) Я до цього йду:)
Читати далі...

Аналіз закінчення семестру і сесія

Як завжди почну з хорошого і потім перейду до поганого, як це прийнято.
Отже, сесія здана на відмінно. Тепер, якщо "Жіночка з косою" буде вправно платити, то буду отримувати підвищену стипендію. Зараз зайві 100 гривень мені дуже допоможуть.

Тепер перейдемо до того, як саме я здав всі екзамени і заліки.
Заліки здав сам і по-чесному всі крім КСКП та СК №117. СК №117 здав, бо там Семененко. І цим все сказано:) А про КСКП я вже писав. Там мені дуже допоміг Айс.
З екзаменами було так:
1. "Розрахунок на міцність" безжально списав, які майже всі інші (Рената Дмитрівна цьому не заважала). Отримав 5. Але мені ледве-ледве вистачило балів.
2. "Ефективність ЛА" - наперед скажу, що це єдиний екзамен, де не можна було списати, бо там потрібно було вирішувати задачі. Отримав 5 по-чесному. Обидві задачі правильно вирішив.
3. "Прогнозування параметрів технічних систем" - частково списав. Перше питання я знав. А друге лише частково. Викладач всім поставив 5, абсолютно всім.
4. "Проектування ЛА" - списав рівно 50%. А саме, друге питання. Отримав 5. Тут треба подякувати дуже Артему за надане креслення ракети, без якого в мене був би недопуск до екзамену. Прошу в нього вибачення за таке брутальне використання його роботи:)

На 5-ому курсі реально відчув, як працює принцип: "Спочатку ти працюєш на заліковку, а потім вона працює на тебе". Особливо це відчутно, коли всі списали з конспекту, а оцінки чомусь різні:)
Читати далі...

Надлюдина

Пару днів тому мій друг сказав мені, що я хочу стати "Надлюдиною". Я спочатку спробував заперечити, але він сказав, що це є позитив.
Я, чесно кажучи, про таке не думав ніколи. Але згодом, подумавши, я прийшов до того, що я дійсно хочу стати в якомусь сенсі "Надлюдиною". Це можна простежити в тому, що я намагаюся мінімізувати вплив емоцій та фізіологічних слабкостей людини на мене. А це і є ті риси, що роблять нас звичайними людьми. До того ж я намагаюся все оптимізувати та раціоналізувати у своїй діяльності. Все це мені потрібно для досягнення моїх цілей, завдань і мрій.

На даний момент не все дуже класно виходить, як на мене. Але я бачу позитивну динаміку.

Комусь може здатися, що таким чином я відмовляюся від емоцій та інших приємних речей. Але це хибна думка. Справа в тому, що в цьому житті неможливо досягнути Абсолюта, - можна лише прагнути його досягнути.

А тому емоції і слабкості ніколи не зникнуть з мого життя.

З.І. Дякую Айсу за "Надлюдину" і Богові за те, що Абсолюту досягти не можна:)
Читати далі...

Мій день народження 2009

Так, 21 січня в мене був День Народження. Хочу підвести деякі підсумки цієї події.

1. Подарунки.
Отримав дуже корисні мені речі. Це сталося завдяки тому, що я склав список потрібних мені речей ще за тиждень до Дня Народження. Тому коли мене питали про те, що я хотів би, я просто давав свій список. І все. Звісно, в тому списку я написав ті речі, які реально можуть купити люди. Ось що мені подарували:
- Друзі(Артем, Ілля, Кастен, Анс) подарували рукавиці для катання взимку на лижах чи борді і дуже класний похідний набір з ложки та виделки, що складаються;
- Брат Дмитро подарував мені класну шапку зимову. Вона глибока,якраз для моєї шевелюри;
- Батьки подарували теплу ковдру та подушку і дві книги: "Кобзар", про який я давно мріяв, і "Гуморески" Павла Глазового, про якого я не чув нічого, але тепер бути знати;
- Тітка моя подарувала мені цукерки та гроші;
- Дідусь також подарував гроші;
- Оксана Єрошкіна подарувала гроші;
В принципі, звичайно, подарунки не головне, але їх приємно отримувати. Особливо приємно отримувати те, що ти хочеш:)

2. Привітання
Я доволі багато привітань отримав звичайно через Інет. Також мене вітали по смс, телефоном та особисто. Особливо запам’яталася Іра Галясовська, яка привітала мене по фейсбуку, вконтакті та особисто телефоном.
Так ось:
- Вконтакті мене привітали на стіні 59 друзів і у приватних повідомленнях 18 людей;
- У Фейсбукє мене привітали лише 5 осіб;
- Електронною поштою мене привітали Джефф та Нікунжи. При чому Джефф прислав дуже класну електронну картку привітання. Дуже дякую тобі друже!;
- Смс з привітаннями надіслали 4 людини;
- Телефоном родичі привітали, Вова Буачідзе, Іра Галясовська та знайомі батьків ще;
- Ну і особисто привітали батьки, тьотя, брат і мої дуже близькі друзі.
Вважаю, що мені цього достатньо. Хочу подякувати всім за привітання!

3. Святкування Дня Народження
Святкував у дуже приємній мені компанії близьких друзів. Це Я, Артем, Ілля, Кастен, Анс та брат Дмитро.
Спочатку хотів піти у кафе. Але виявилося, що фінансово це значно дорожче, ніж вдома. Ще й вдома можна приготувати щось цікаве. Так от тому святкував вдома. Батьки на деякий час пішли у гості. За це їм дуже дякую.
Я попросив маму приготувати все на День Народження. Мама наготувала: піцу спекла, зробила чебуреки, картоплю в горщиках з курятиною та ананасами, салат "Олів’є" та торт спекла. Я зробив сирне фондю за рецептом Дена. Все було сприйнято на ура. Хлопцям все дуже сподобалося. А я дуже тішуся з того, що фондю моє по-перше класне за консистенцією вийшло, а по-друге воно сподобалося іншим, а особливо Артему:) Дуже дякую моїй мамі за такий стіл. І батькові також. Бо він всьо то забезпечив.
Їжі було так багато, що все не могли ми з’їсти одразу. Тому робили деякі перерви між трапезами. А в перервах дивилися Дует ім. Чехова. Ці хлопці божественні. За надані скачані кліпи особиста подяку Айсмену. Дуже дякую, друже!

Ну от і все, що хотів сказати про День Народження. Буде мені пам’ять)))
Читати далі...