Цікаве інфо для тих, хто думає. Відео англійською. Хоча там все і так зрозуміло.
Особисто я не хочу, щоб мої діти жили в такому світі. А ви? Вибір за вами.
Читати далі...
субота, 16 травня 2009 р.
пʼятниця, 15 травня 2009 р.
Мій ідеал, мої герої.
Коли зростаємо в дитинстві, то так або інакше ми хочемо бути схожими на тих, або інших героїв. Це однозначно.
Так оце мені захотілося подумати: "А на кого це я хотів бути схожим, і ким хотів стати?"
Взагалі я не дуже люблю створювати собі таких собі кумирів. Але вони є незалежно від того, чи хочу я чи ні. Бо на когось треба орієнтуватися, копіювати, у когось вчитися і т.д.
Так от, що я скажу. Як і у багатьох хлопців першими моїми героями були Жан-Клод Ван Дамм, Сільвестер Сталлоне, Арні. Тобто це були герої бойовиків, що транслювалися у великій кількості на телеекранах в моєму дитинстві.
Далі були герої з усіляких американських фільмів про невдах. В тих фільмах був стандартний невдаха, якого всі гнобили, але в кінці він втирав носа всім. От і я таким хотів бути.
Вже десь в кінці школи прийшли мульти і фільми про героїв - Spiderman, Batman і тому подібне. Оце мабуть головні мої герої і зараз, на яких я хочу бути схожим. Головна особливість цих героїв - це довершене поєднання сили і розуму. Вони не тільки мають надзвичайні таланти, а ще й вміють думати головою. Особливо люблю Spiderman, бо він там фізику вивчає, що я дуже поважаю після лекцій Глушкова Віталія Миколайовича( одногрупники зрозуміють:) )
І зараз у віці 22 років я намагаюся поєднувати розвиток як розумовий, так і фізичний. Думаю, мені це вдається. Це дуже важливо для мене. Бо якщо я щось знаю і щось таки уявляю собою як розумна людина, то це треба вміти захистити від прояву, можливо, не такої розумної, але брутальної і грубої фізичної сили. Це і є певним захистом своєї позиції. Бо надають по голові і потім будеш довго розповідати, який ти був розумний в лікарні.
Десь у мріях хочеться стати хоч на короткий період часу Супер Героєм:)
Читати далі...
Так оце мені захотілося подумати: "А на кого це я хотів бути схожим, і ким хотів стати?"
Взагалі я не дуже люблю створювати собі таких собі кумирів. Але вони є незалежно від того, чи хочу я чи ні. Бо на когось треба орієнтуватися, копіювати, у когось вчитися і т.д.
Так от, що я скажу. Як і у багатьох хлопців першими моїми героями були Жан-Клод Ван Дамм, Сільвестер Сталлоне, Арні. Тобто це були герої бойовиків, що транслювалися у великій кількості на телеекранах в моєму дитинстві.
Далі були герої з усіляких американських фільмів про невдах. В тих фільмах був стандартний невдаха, якого всі гнобили, але в кінці він втирав носа всім. От і я таким хотів бути.
Вже десь в кінці школи прийшли мульти і фільми про героїв - Spiderman, Batman і тому подібне. Оце мабуть головні мої герої і зараз, на яких я хочу бути схожим. Головна особливість цих героїв - це довершене поєднання сили і розуму. Вони не тільки мають надзвичайні таланти, а ще й вміють думати головою. Особливо люблю Spiderman, бо він там фізику вивчає, що я дуже поважаю після лекцій Глушкова Віталія Миколайовича( одногрупники зрозуміють:) )
І зараз у віці 22 років я намагаюся поєднувати розвиток як розумовий, так і фізичний. Думаю, мені це вдається. Це дуже важливо для мене. Бо якщо я щось знаю і щось таки уявляю собою як розумна людина, то це треба вміти захистити від прояву, можливо, не такої розумної, але брутальної і грубої фізичної сили. Це і є певним захистом своєї позиції. Бо надають по голові і потім будеш довго розповідати, який ти був розумний в лікарні.
Десь у мріях хочеться стати хоч на короткий період часу Супер Героєм:)
Читати далі...
Я і мій брат Дмитро
Коли живеш у щоденній рутині, дуже багато речей здаються тобі зрозумілими і звичайними. А ще більше нюансів та деталей ти просто не помічаєш. Тому необхідно час від часу виходити зі "стану рівноваги" і дивитися на все з іншого боку.
Таким "виходом з рівноваги" став для мене похід в Крим. Туди я пішов з братом Дмитром. Останнім часом ми дуже мало часу проводимо разом, а тут мали 10 днів жити пліч-о-пліч. Одразу в поході оточуючі стали нас порівнювати. Щось на кшталт:"Рідні брати - а такі різні". Про це нам казали не раз. Мене це відверто чіпляло, бо я не вважаю нас дуже різними. Але все ж таки я вирішив трохи проаналізувати, які ми насправді є з Дмитром.
Трохи подумавши, я вирішив, що ми, очевидно, різні. Але різні ми лише для оточуючих, як мені здається. Внутрішньо ми дуже схожі. Не знаю як Дмитро, але особисто я бачу в ньому прихованого себе. Тобто такого ж агресивного, імпульсивного та сильного, яким його бачать інші. Просто свого часу я почав більшу увагу приділяти знанням і взаємодії з оточенням. Це не могло не вплинути негативно на мої успіхи у спорті та позитивно у стосунках з людьми, де я став більш поміркований і стриманий (Хоча зараз чомусь саме Дмитро вчить мене з розумінням ставитись до "не таких як я").
У своїх роздумах я прийшов до того, що у нас просто різні фокуси інтересів. Я більше прагну до знань, роздумів, самоаналізу тощо. Дмитро більш любить силу, а саме спорт, комп’ютерні ігри, онлайн-ігри. Як він сам мені казав:"Вова, ти знаєш, я відчуваю в собі воїна. І мені це подобається". Так і є насправді.
Але наша сила в тому, що кожен намагається підтягнути один одного в тій сфері, де кожен з нас не дуже. Наприклад, я намагаюся розказувати Дмитру про свої надбання у пошуку, роздумах, аналізі і у висновках, які я роблю з всього того. Іноді я трохи захоплююсь з цим, але тим не менш, я бачу, що Дмитро це засвоює. Найважливіше, що я тут знайшов, це те, що необов’язково Дмитрові повинно подобатися те, що я говорю, і він повинен погодитися. Спочатку йому може взагалі нічого не сподобатися, але так або інакше, він все одно прислуховується до мене. І якщо я говорив слушну річ, то рано чи пізно він це прийме так, що я і не помічу. Це станеться само собою. Так сталося з матюками, коли я вирішив не матюкатися взагалі, і також притягнути до цього брата. Ми дуже сварилися з цього, але через певний період часу я сам побачив, як він поправляє інших:) Отак от.
Так само і Дмитро завжди намагається допомогти мені там, де я маю проблеми. Зараз це спорт, де Дмитро постійно радить мені, як треба правильно робити, потім це стосунки з дівчатами, де його поради просто важко переоцінити, і також це стосунки з людьми, бо останнім часом я мало спілкувався з новими людьми і це позначилося на моєму розумінні процесів у спілкуванні з ними.
Отже, можна констатувати, що ми дійсно різні за інтересами і за характерами, але у сферах своїх інтересів ми дуже схожі, бо кожен з нас намагається досягнути найкращого. Тому, мабуть, я і не відчуваю суттєвої різниці між нами. Хіба що Дмитро це не визначився зі своїми пріоритетами в житті. Але це справа часу. Я також не швидко прийшов до розуміння своїх бажань і цілей. Він обов’язково до цього прийде, якщо захоче:) Як і я колись.
Читати далі...
Таким "виходом з рівноваги" став для мене похід в Крим. Туди я пішов з братом Дмитром. Останнім часом ми дуже мало часу проводимо разом, а тут мали 10 днів жити пліч-о-пліч. Одразу в поході оточуючі стали нас порівнювати. Щось на кшталт:"Рідні брати - а такі різні". Про це нам казали не раз. Мене це відверто чіпляло, бо я не вважаю нас дуже різними. Але все ж таки я вирішив трохи проаналізувати, які ми насправді є з Дмитром.
Трохи подумавши, я вирішив, що ми, очевидно, різні. Але різні ми лише для оточуючих, як мені здається. Внутрішньо ми дуже схожі. Не знаю як Дмитро, але особисто я бачу в ньому прихованого себе. Тобто такого ж агресивного, імпульсивного та сильного, яким його бачать інші. Просто свого часу я почав більшу увагу приділяти знанням і взаємодії з оточенням. Це не могло не вплинути негативно на мої успіхи у спорті та позитивно у стосунках з людьми, де я став більш поміркований і стриманий (Хоча зараз чомусь саме Дмитро вчить мене з розумінням ставитись до "не таких як я").
У своїх роздумах я прийшов до того, що у нас просто різні фокуси інтересів. Я більше прагну до знань, роздумів, самоаналізу тощо. Дмитро більш любить силу, а саме спорт, комп’ютерні ігри, онлайн-ігри. Як він сам мені казав:"Вова, ти знаєш, я відчуваю в собі воїна. І мені це подобається". Так і є насправді.
Але наша сила в тому, що кожен намагається підтягнути один одного в тій сфері, де кожен з нас не дуже. Наприклад, я намагаюся розказувати Дмитру про свої надбання у пошуку, роздумах, аналізі і у висновках, які я роблю з всього того. Іноді я трохи захоплююсь з цим, але тим не менш, я бачу, що Дмитро це засвоює. Найважливіше, що я тут знайшов, це те, що необов’язково Дмитрові повинно подобатися те, що я говорю, і він повинен погодитися. Спочатку йому може взагалі нічого не сподобатися, але так або інакше, він все одно прислуховується до мене. І якщо я говорив слушну річ, то рано чи пізно він це прийме так, що я і не помічу. Це станеться само собою. Так сталося з матюками, коли я вирішив не матюкатися взагалі, і також притягнути до цього брата. Ми дуже сварилися з цього, але через певний період часу я сам побачив, як він поправляє інших:) Отак от.
Так само і Дмитро завжди намагається допомогти мені там, де я маю проблеми. Зараз це спорт, де Дмитро постійно радить мені, як треба правильно робити, потім це стосунки з дівчатами, де його поради просто важко переоцінити, і також це стосунки з людьми, бо останнім часом я мало спілкувався з новими людьми і це позначилося на моєму розумінні процесів у спілкуванні з ними.
Отже, можна констатувати, що ми дійсно різні за інтересами і за характерами, але у сферах своїх інтересів ми дуже схожі, бо кожен з нас намагається досягнути найкращого. Тому, мабуть, я і не відчуваю суттєвої різниці між нами. Хіба що Дмитро це не визначився зі своїми пріоритетами в житті. Але це справа часу. Я також не швидко прийшов до розуміння своїх бажань і цілей. Він обов’язково до цього прийде, якщо захоче:) Як і я колись.
Читати далі...
понеділок, 11 травня 2009 р.
Нотатки з Криму. Підсумки.
Насправді, я дуже помилився у своїх судженнях на рахунок людей, з ким відпочивав на травневі свята. Одразу тут хочеться зробити висновок, що так поспішно як я судити про людей не можна. Завжди потрібен час на знайомство з людиною та формування думки про неї.
Спочатку дійсно враження від компанії були не дуже. Але потім стало зрозуміло, що люди - це люди. І потрібно поважати всіх, бо всі ми різні. Саме це і є запорукою цікавого життя у взаємодії різних, а часом антагоністичних, характерів.
Можу сказати, що в кінці подорожі я можу назвати лише 2-3 імені, з якими мені не хотілося б проводити час в майбутньому. Виявилося, що так або інакше, більшість в нашій компанії були перед усім особистостями. Тобто людьми, що мають свої "фішки", свої особливості характеру і вдачі, що і робить з просто людини "особистість".
Читати далі...
Спочатку дійсно враження від компанії були не дуже. Але потім стало зрозуміло, що люди - це люди. І потрібно поважати всіх, бо всі ми різні. Саме це і є запорукою цікавого життя у взаємодії різних, а часом антагоністичних, характерів.
Можу сказати, що в кінці подорожі я можу назвати лише 2-3 імені, з якими мені не хотілося б проводити час в майбутньому. Виявилося, що так або інакше, більшість в нашій компанії були перед усім особистостями. Тобто людьми, що мають свої "фішки", свої особливості характеру і вдачі, що і робить з просто людини "особистість".
Читати далі...
субота, 2 травня 2009 р.
Нотатки з Криму 2009. 3 день.
Я дуже помилився вчора про людей, що оточують мене в подорожі. І я відверто дуже радий визнати свою помилку:)
Справа в тому, що сьогодні цілий день йшов дощ. Тому ми залишилися в таборі і тільки спали та розмовляли.
Табор, де ми стоїм, дуже класний, тому що там є дуже багато дров. Але проблема в тому, що до води дуже важко дістатися. Джерело води знаходиться внизу гори, де ми зупинилися. Стежка для спуску після дощу стала дуже слизькою в деяких місцях. Але нам об 11 вечора стало зрозуміло, що не вистачає нам води на завтра і треба за нею йти. І ми пішли. Я, Дмитро і Єгор. Як раз імла опустилася і було дуже темно. Я не захотів спускатися, коли зрозумів, з чим треба зіткнутися. І Дмитро мене підтримав. А от Єгор мене здивував. Він сказав, що все одно треба йти, і пішов. Тоді ми не мали іншого виходу як піти за ним. Це було реально небезпечно для життя. Але ми пройшли. Якщо б Єгор не пішов, ми б також не пішли б. Як повернулися, то висказали своє фе Єгору, бо ми дуже ризикували. Зараз все нормально.
Подорож продовжується:)
Читати далі...
Справа в тому, що сьогодні цілий день йшов дощ. Тому ми залишилися в таборі і тільки спали та розмовляли.
Табор, де ми стоїм, дуже класний, тому що там є дуже багато дров. Але проблема в тому, що до води дуже важко дістатися. Джерело води знаходиться внизу гори, де ми зупинилися. Стежка для спуску після дощу стала дуже слизькою в деяких місцях. Але нам об 11 вечора стало зрозуміло, що не вистачає нам води на завтра і треба за нею йти. І ми пішли. Я, Дмитро і Єгор. Як раз імла опустилася і було дуже темно. Я не захотів спускатися, коли зрозумів, з чим треба зіткнутися. І Дмитро мене підтримав. А от Єгор мене здивував. Він сказав, що все одно треба йти, і пішов. Тоді ми не мали іншого виходу як піти за ним. Це було реально небезпечно для життя. Але ми пройшли. Якщо б Єгор не пішов, ми б також не пішли б. Як повернулися, то висказали своє фе Єгору, бо ми дуже ризикували. Зараз все нормально.
Подорож продовжується:)
Читати далі...
пʼятниця, 1 травня 2009 р.
Нотатки з Криму 2009. 2 день.
Щось сьогодні день 2, і я трохи зірвався ввечері. Дуже некомфортно себе відчуваю. Реально з 15 людей в нашій бригаді Людьми з Великої Літери можу назвати лише свого брата, Іру та Гену. Це люди, які мені цікаві. Всі інші лише масовка, яка постійно п'є, лається і пишається цими чеснотами. Ненавиджу.
В цілому день пройшов дуже цікаво. Ми дуже багато пройшли, в мене ниють плечі від рюкзаку. Багато в чому ми завдячуємо такому розвитку подій нашому провіднику, який перший раз йде цим маршрутом. Ми пару разів не знали куди йти, несподівано потрапляли на річку, яку потрібно було переходити вброд, робили непотрібні хуки. В кінці кінців це дуже виснажило всіх, але тепер відчуваєш гордість за свої звершення:)
Протягом всього дня деякі хлопці навмисно намагалися напитися якнайсильніше. Тепер ввечері, коли протверезіли, розповідають про це всім з великою гордістю:)
Важкувато мені під це підлаштовуватися. Бо я явно інший. І іноді мене дуже напрягає отакє от опускання до рівня більшості.
Окремого слова заслуговують дівчата. Більшість з них п'ять, курять, лаяться матом не гірше за хлопців. Важкувато на когось реально звернути увагу.
Мені немає з ким поговорити. Я читаю, цікавлюсь новинами, аналізую, думаю, намагаюся працювати над вдосконаленням себе. Одним словам я тупо ботан. Теми розмов тут про гулянки і випивку, а я тут взагалі профан.
Зараз мені здається, що розум іноді сильно заважає.
Далі буде... Пройшло лише 2 дні:)
Читати далі...
В цілому день пройшов дуже цікаво. Ми дуже багато пройшли, в мене ниють плечі від рюкзаку. Багато в чому ми завдячуємо такому розвитку подій нашому провіднику, який перший раз йде цим маршрутом. Ми пару разів не знали куди йти, несподівано потрапляли на річку, яку потрібно було переходити вброд, робили непотрібні хуки. В кінці кінців це дуже виснажило всіх, але тепер відчуваєш гордість за свої звершення:)
Протягом всього дня деякі хлопці навмисно намагалися напитися якнайсильніше. Тепер ввечері, коли протверезіли, розповідають про це всім з великою гордістю:)
Важкувато мені під це підлаштовуватися. Бо я явно інший. І іноді мене дуже напрягає отакє от опускання до рівня більшості.
Окремого слова заслуговують дівчата. Більшість з них п'ять, курять, лаяться матом не гірше за хлопців. Важкувато на когось реально звернути увагу.
Мені немає з ким поговорити. Я читаю, цікавлюсь новинами, аналізую, думаю, намагаюся працювати над вдосконаленням себе. Одним словам я тупо ботан. Теми розмов тут про гулянки і випивку, а я тут взагалі профан.
Зараз мені здається, що розум іноді сильно заважає.
Далі буде... Пройшло лише 2 дні:)
Читати далі...
Підписатися на:
Дописи (Atom)
Публікації
