Я і мій брат Дмитро

Коли живеш у щоденній рутині, дуже багато речей здаються тобі зрозумілими і звичайними. А ще більше нюансів та деталей ти просто не помічаєш. Тому необхідно час від часу виходити зі "стану рівноваги" і дивитися на все з іншого боку.

Таким "виходом з рівноваги" став для мене похід в Крим. Туди я пішов з братом Дмитром. Останнім часом ми дуже мало часу проводимо разом, а тут мали 10 днів жити пліч-о-пліч. Одразу в поході оточуючі стали нас порівнювати. Щось на кшталт:"Рідні брати - а такі різні". Про це нам казали не раз. Мене це відверто чіпляло, бо я не вважаю нас дуже різними. Але все ж таки я вирішив трохи проаналізувати, які ми насправді є з Дмитром.

Трохи подумавши, я вирішив, що ми, очевидно, різні. Але різні ми лише для оточуючих, як мені здається. Внутрішньо ми дуже схожі. Не знаю як Дмитро, але особисто я бачу в ньому прихованого себе. Тобто такого ж агресивного, імпульсивного та сильного, яким його бачать інші. Просто свого часу я почав більшу увагу приділяти знанням і взаємодії з оточенням. Це не могло не вплинути негативно на мої успіхи у спорті та позитивно у стосунках з людьми, де я став більш поміркований і стриманий (Хоча зараз чомусь саме Дмитро вчить мене з розумінням ставитись до "не таких як я").
У своїх роздумах я прийшов до того, що у нас просто різні фокуси інтересів. Я більше прагну до знань, роздумів, самоаналізу тощо. Дмитро більш любить силу, а саме спорт, комп’ютерні ігри, онлайн-ігри. Як він сам мені казав:"Вова, ти знаєш, я відчуваю в собі воїна. І мені це подобається". Так і є насправді.

Але наша сила в тому, що кожен намагається підтягнути один одного в тій сфері, де кожен з нас не дуже. Наприклад, я намагаюся розказувати Дмитру про свої надбання у пошуку, роздумах, аналізі і у висновках, які я роблю з всього того. Іноді я трохи захоплююсь з цим, але тим не менш, я бачу, що Дмитро це засвоює. Найважливіше, що я тут знайшов, це те, що необов’язково Дмитрові повинно подобатися те, що я говорю, і він повинен погодитися. Спочатку йому може взагалі нічого не сподобатися, але так або інакше, він все одно прислуховується до мене. І якщо я говорив слушну річ, то рано чи пізно він це прийме так, що я і не помічу. Це станеться само собою. Так сталося з матюками, коли я вирішив не матюкатися взагалі, і також притягнути до цього брата. Ми дуже сварилися з цього, але через певний період часу я сам побачив, як він поправляє інших:) Отак от.

Так само і Дмитро завжди намагається допомогти мені там, де я маю проблеми. Зараз це спорт, де Дмитро постійно радить мені, як треба правильно робити, потім це стосунки з дівчатами, де його поради просто важко переоцінити, і також це стосунки з людьми, бо останнім часом я мало спілкувався з новими людьми і це позначилося на моєму розумінні процесів у спілкуванні з ними.

Отже, можна констатувати, що ми дійсно різні за інтересами і за характерами, але у сферах своїх інтересів ми дуже схожі, бо кожен з нас намагається досягнути найкращого. Тому, мабуть, я і не відчуваю суттєвої різниці між нами. Хіба що Дмитро це не визначився зі своїми пріоритетами в житті. Але це справа часу. Я також не швидко прийшов до розуміння своїх бажань і цілей. Він обов’язково до цього прийде, якщо захоче:) Як і я колись.